1. Любов до сімейного затишку в поезії С. Чернілевського. (Кажуть, що поетичні твори є віддзеркаленням душі поета. У поета Степана Чернілевського дитинство було не безхмарним. Він рано залишився без батька у багатодітній родині. Йому довелося здобувати середню освіту в школах-інтернатах.
Можливо, це і вплинуло на характер його поезії, пронизаної прагненням тепла родинного затишку, любов’ю до матері. Він високо цінує родинні стосунки, родинні традиції.)
2. Через неньку ми пов’язані із Всесвітом. (Короткий і такий змістовний вірш С.
Встала мати. Мотузочком диму
Хату прив’язала до небес.
Для поета повернення до рідного дому – мандрівка в дитинство. У материнській оселі зникають проблеми, зникають недуги і дорослий син знову відчуває себе дитиною. Коли мама поруч, так легко, світло і чисто на серці:
Матері розказувать не треба,
Як душа світліє перед днем
В хаті, що прив’язана
Світанковим маминим вогнем.)
3. Тема самотності, відірваності від найрідніших людей у вірші.”Забула внучка в баби черевички”. (Здавалося б простий життєвий епізод: гостювала внучка у бабці, поїхала додому і забула свої черевички. Однак у поета Чернілевського це не просто епізод – це маленька драма у серці люблячої бабусі. Знову у самотній хатині затих голос і сміх онуки, знову починаються довгі дні і ночі чекання.
А їй, старенькій, так довго чекати наступного літа.
Махнуло рученя на бензовозі –
І курява вляглась після коліс.
А бабка все стояла на дорозі
Хустинкою торкаючись до сліз.
Особливо нестерпною для самотньої бабусі є ніч. Лягла вона без вечері і світла. Вона доторкнулася до черевичків онучки – наче знову на мить відчула її присутність.)
4. Родинні почуття – найвищі цінності у житті. (Щасливий той, хто має люблячу родину, хто цінує материнську турботу, хто час від часу повертається до рідної домівки.)