1. Японський тривірш. Оригінальність будови. (Знавці стверджують, що хоку – це наче тілесна оболонка, у якій прихована невидима, невловима душа. Таємниця міститься в тісному просторі між п’ятьма складами першого рядка (камі-но-ку), сімома складами другого рядка (нака-но-ку) і завершальним третім рядком (сімо-но-ку).)
2. Розмежування краси в японській поезії. (Існують дві краси: краса радості і краса смутку. Краса радості швидкоплинна наче політ метелика. Краса смутку – міцніша від каменю. Поетам байдуже до щасливих закоханих, які мирно
Про трагічне кохання складають вірші і пісні, які живуть упродовж століть. Тож справжня краса завжди оповита смутком.)
3. Осінь і самотність у хоку. (Причину появи коротких віршів японці пояснюють широкою уявою людини. Достатньо побачити лише маленьку частину краси, а людська уява миттєво домалює решту.
Печаль і смуток лежать на хоку, присвячених осені й самотності людини у великому незатишному світі.
Метелик літає.
Одна-однісінька тінь
На всьому полі.
Всього лише три рядки, але як неосяжно і багатоголосо волають вони до всього світу. В хоку сказано так
Осінь-самота.
Рік ні в кого не бував
І в мене ніхто.)
4. Значення хоку для світової літератури. (Можна написати цілий роман про самотність, про одиноку старість, про осінні роздуми над сенсом прожитого життя. А можна про все це сказати трьома рядками. Слова скінчаться, а людська уява домалює про все почуте й побачене, про все пережите.
На те вони й хоку, щоб будити і спонукати.
На голій гілці
Самотній ворон тихо старіє.
Осінній вечір.
Це один із найвідоміших тривіршів Басьо, над яким він працював кілька років.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)