Тема кохання в творчості І. Франка. “Перехресні стежки”: еволюція почуття, авторське ставлення до проблеми Провідною темою повісті І. Франка “Перехресні стежки” є тема кохання молодого адвоката Євгенія Рафаловича й Регіни Твардовської. Рафалович приїздить у справах в галицьке повітове місто, як ми читаємо на початку твору.
У цьому місті він знайомиться зі Стальським, дружиною якого є Регіна, – юнацька любов адвоката. Розв’язкою сюжетної лінії є те, що автор подає далі історію любові людей, котрі бачились востаннє 10 років
Пізніше він випадково побачив Регіну на вулиці й усвідомлює, “що вона перестає бути для нього предметом естетичного вподобання, а починає робитися чимсь таким необхідним до життя, як сонце, як тепло, як повітря”. Згодом Євгеній почне брати уроки музики в тієї ж учительки, в якої вчиться Регіна. Закоханий юнак робитиме все, аби лише бачити її.
При зустрічі віч-на-віч Євгеній відчуває “розкішний перестрах”, котрий знесилив його, спаралізував усі думки, всю волю, всі бажання.
Предмет кохання Євгенія переїздить на постійне проживання в провінцію. Тепер, через 10 років, Рафалович бачить іншу Регіну. Спокій на її обличчі надавав її “виразу якоїсь тупості й байдужості”. Сама Регіна каже адвокату в міському саду: “…пора наших любощів минула і ніяка сила не верне її”.
Рафалович дуже боляче переживає втрату того ідеалу, яким для нього була Регіна. Кохання завершується трагічно: Регіна стає мимовільним убивцею свого чоловіка, а сама тоне в річці. Письменник в основу сюжету поклав любовну драму з власного життя.
Це були стосунки Івана Франка з Ольгою Рошкевич.