Тема батьківщини в ліриці А. Малишка (ІII варіант)

Україно моя, мені в світі нічого не треба, Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти. Андрій Малишко Ім’я Андрія Малишка по праву занесено в золоту скарбницю світової літератури. Це поет могутнього ліричного обдарування, могутнього, адже надихала митця любов до Батьківщини, до рідної України. Любов до Батьківщини, до рідного дому, до стежин, схожених у дитинстві, до людини – ось основні мотиви творчості поета.

Вже перша книжка Андрія Малишка мала назву “Батьківщина”. Одне тільки слово, але яке промовисте; скупе, але багатозначуще!

Вже ця книжка була відзначена високою патріотичною наснаженістю, любов’ю до рідного краю, його чарівної природи. Пейзажі рідної землі тут змальовано з такою сердечною теплотою, яка зігріває і чарує душу читача. Любов до рідного краю поет проніс через усе життя.

Його душа, як той бусел, такий улюблений митцем, усе життя летіла додому, бо для нього нічого милішого в світі не було, ніж “наше подвір’я, стара яворина”. Поет навіть сам указував на спою схожість із буслом у їхній любові “до отчого дому”. Спогади про рідну землю, про батьківську хату зігрівають теплом душу ліричного героя циклу “Україно

моя”, що був написаний у перші роки Другої світової війни, у роки, коли Україна палала в огні.

З її любові до Батьківщини виростає у ліричного героя почуття гніву й обурення. Виявом великої любові до рідного краю, почуттям гордоcті за землю батьків, клятвою Вітчизні звучать слова поезії: Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі, Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла. Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі, Щоб з пожару ти встала, тополею в небо зросла. Ліричний герой важко переносить розлуку з рідною землею, йому боляче усвідомлювати те, що рідні поля топче ворог, а він мусить відступати: “Я дививсь – і німів, і прощавсь – і прощатись не міг”.

Тема патріотиаму проходить через усю поезію Андрія Малишки. Вона є провідною і в його книжці “Серце моєї матері”. Серце матері – то серце Батьківщини – Звенигори. їй поет адресує найсердечніші, найтепліші слова любові, звіряється про свою готовність: ….в щасті плакати, й нівроку, Стрічать Звенигору високу, Мою Вкраїну карооку, Земну любов мою святу!

Рядки поезій Андрія Малишка випромінюють тепло, адже продиктовані вони щирою любов’ю до рідної землі – до України, тому так глибоко западають вони в душу читачам, тому так сильно відбиваються в пам’яті.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Тема батьківщини в ліриці А. Малишка (ІII варіант)