ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА – Тарас Шевченко (1814-1861)

Українська література 6 клас

КРАСНЕ ЛІТЕЧКО ПРИЙШЛО…

Тарас Шевченко (1814-1861)

Він був сином кріпака і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури… Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу…

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лиш по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Іван Франко

Великий поет українського

народу Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Черкащині в родині селянина кріпака. Через два роки після народження сина батьки переїжджають до села Кирилівки.

У дев’ять років Тарас втратив матір. Батько одружився з удовою, яка теж мала трьох дітей. Коли ж через два роки помер і батько, життя вдома зробилося нестерпним, і хлопець пішов у найми до чужих людей.

Спершу був наймитом при школі суворого вчителя дяка, пас чужі ягнята, потім став слугою козачком пана Енгельгардта. Невдовзі пан переїздить до Петербурга й забирає малого “козачка” з собою…

Змалку у Тараса прокинувся талант

художника. Вугіллям, крейдою, олівцем він малював скрізь, де тільки міг: на стінах, парканах, на папері. Пан Енгельгардт, який захотів мати вченого художника, віддав Тараса на чотири роки в науку до живописця В. Ширяева.

Тарас у вільні години ходив до Літнього саду, де з натури змальовує садові скульптури. Там і побачив його художник Іван Сошенко за роботою. Ця зустріч стала переломною в житті майбутнього поета і художника.

Сошенко зі своїми друзями, відомими художниками Карлом Брюлловым, Олексієм Венеціановим, поетами Євгеном Гребінкою і Василем Жуковським, допомогли визволити Шевченка з кріпацтва, заплативши панові чималі гроші. Вони ж допомогли Тарасові здобути освіту у Петербурзькій академії мистецтв.

У1840 році побачила світ перша книжка поезій Тараса Шевченка – “Кобзар”. Від назви цієї збірки, яка набула нечуваної популярності, поета почали називати Кобзарем.

Одним з найкращих дарунків для дітей, яких поет дуже любив (йому не судилося створити свою сім’ю, мати власних дітей), була остання його книжка – “Буквар”, який мав усього 24 сторінки і був виданий тиражем 10 000 примірників ціною три копійки кож ний. Зібрані від продажу “Букваря” кошти передавалися на користь недільних шкіл.

Услід за “Букварем” письменник мріяв написати й інші підручники для початкової школи, хотів стати вчителем малювання в Київському університеті. Однак передчасна смерть не дала йому здійснити ці мрії. Поет помер 10 березня 1861 року.

Спершу його поховали на Смоленському кладовищі в Санкт-Петербурзі. У трав ні того ж року прах Кобзаря перевезли в Україну і поховали, як побажав він у своєму “Заповіті”, на Чернечій (нині Тарасовій) горі над Дніпром біля Канева.

Твори Кобзаря читають і люблять у всьому світі. Поки існуватиме український народ, звучатиме українська мова, доти в серцях мільйонів людей житиме великий Кобзар.

Що? Коли? Чому? Як?

1. Що ви знаєте про життя і творчість Тараса Григоровича Шевченка? 2. Яке ім’я дав народ Тарасові Шевченку? 3. Чи було дитинство Тараса щасливим?

Доведіть своє твердження, спираючись на відомості з біографії поета. 4. Що ви знаєте про “Буквар”, який поет написав для українських дітей? 5. Як ви розумієте слова Івана Франка, сказані про Тараса Шевченка?

ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпощуться качаточка

Поміж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску1, розмовляє

З дітками своїми.

Тече вода край города,

Вода ставом стала.

Прийшло дівча воду брати,

Брало, заспівало.

Вийшли з хати батько й мати

В садок погуляти,

Порадитись, кого б то їм

Своїм зятем2 звати?

1 Ряска – дрібна плавуча круглолиста рослина, що покриває води (звичайно стоячі). 2 Зять – чоловік дочки.

Що? Коли? Чому? Як?

1. Які образи і картини постають у вашій уяві, коли ви читаєте вірш “Тече вода з-під явора”? 2. Яку пору року зображено у вірші? Знайдіть відповідні рядки у творі. 3. Які рядки вірша свідчать про те, що краса та спокій природи співзвучні настрою людей?

4. З якою інтонацією, силою голосу та в якому темпі слід читати кожну строфу? 5. Залучивши свою уяву, опишіть момент створення поетом рядків поезії “Тече вода з-під явора”. 6. Намалюйте ілюстрації до тих поезій Т. Шевченка, які найбільше припали вам до серця.

7. Які пісні на слова Т. Шевченка ви знаєте? Коли і де ви їх чули? 8. Проведіть конкурс на кращу декламацію поезій Т. Шевченка.

Вправи і завдання

I. За допомогою яких художніх засобів Тарас Шевченко передає красу і неповторність рідної природи? Відповідь ілюструйте словами з тексту вірша.

II. Знайдіть у вірші пестливі слова. Які почуття вони передають? Як вони допомагають уявити описану картину?

III. Доповніть речення словами з тексту; 1. … над водою червона калина. 2. Пишається калинонька, явір… . 3. Прийшло дівча воду брати, брало, … .

IV. Доберіть означення до слів: калина, явір, вода, дівча, батько, мати.

V. Вкажіть, які рядки взято з вірша Т. Шевченка “Тече вода з-під явора”:

1. Вийшли з хати батько й мати в садок погуляти…

2. Вийшли з хати батько й мати у гай погуляти…

3. Вийшли з хати батько й мати в село погуляти…

VI. Перекладіть рідною мовою:

1. Тече вода з-під явора яром на долину.

2. А качечка випливає з качуром за ними, ловить ряску, розмовляє з дітками своїми.

VII. Вивчіть вірш Т. Шевченка “Тече вода з-нід явора” напам’ять.

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ

Тарас Шевченко

ЗОРЕ МОЯ ВЕЧІРНЯЯ

(Уривок з поеми “Княжна”)

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

Як широка сокорина

Віти розпустила…

А над самою водою

Верба похилилась;

Аж по воді розіслала

Зелени віти,

А на вітах гойдаються

Нехрещені діти.

Як у полі на могилі

Вовкулак ночує,

А сич в лісі та на стрісі

Недолю віщує.

Як сон-трава при долині

Вночі розцвітає…

А про людей… Та нехай їм.

Я їх, добрих, знаю.

Добре знаю. Зоре моя!

Мій друже єдиний!

І хто знає, що діється

В нас на Україні?

А я знаю. І розкажу

Тобі; й спать не ляжу.

А ти завтра тихесенько

Богові розкажеш.

N. N.

Сонце заходить, гори чорніють,

Пташечка тихне, йоле німіє,

Радіють люде, що одпочинуть,

А я дивлюся і серцем лину

В темний садочок на Україну.

Лину я, лину, думу гадаю,

І ніби серце одпочиває.

Чорніє йоле, і гай, і гори,

На синє небо виходить зоря.

Ой зоре! Зоре! – і сльози кануть.

Чи ти зійшла вже і на Украйні?

Чи очі карі тебе шукають на небі синім?

Чи забувають?

Коли забули, бодай заснули,

Про мою доленьку щоб і не чули.

І досі сниться: під горою

Меж вербами та над водою

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве своє

Маленькеє внуча.

І досі сниться, вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя

Аж тричі весело цілує,

Прийма на руки, і годує,

І спать несе. А дід сидить

І усміхається, і стиха

Промовить нишком: – Де ж те лихо?

Печалі тії, вороги?

І нищечком старий читає,

Перехрестившись, Отче наш.

Крізь верби сонечко сіяє

І тихо гасне. День погас

І все почило. Сивий в хату

Й собі нішов опочивати.

Ой три шляхи широкії докупи зійшлися.

На чужину з України брати розійшлися.

Покинули стару матір.

Той жінку покинув, а той сестру.

А найменший – молоду дівчину.

Посадила стара мати три ясени в полі.

А невістка посадила високу тополю.

Три явори посадила сестра при долині…

А дівчина заручена – червону калину.

Не прийнялись три ясени, тополя всихала,

Повсихали три явори, калина зов’яла.

Не вертаються три брати. Плаче стара мати,

Плаче жінка з діточками в нетонленій хаті.

Сестра плаче, йде шукати братів на чужину…

А дівчину заручену кладуть в домовину.

Не вертаються три брати, по світу блукають,

А три шляхи широкії терном заростають.

ЗАЦВІЛА В ДОЛИНІ ЧЕРВОНА КАЛИНА

Зацвіла із долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Пташечкам зраділа

І защебетала.

Почула дівчина

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину.

НАД ДНІПРОВОЮ САГОЮ1

Над Дніпровою сагою

Стоїть явір меж лозою,

Меж лозою з ялиною,

З червоною калиною.

Дніпро берег риє-риє,

Яворові корінь миє.

Стоїть старий, похилився,

Мов козак той зажурився,

Що без долі, без родини,

Та без вірної дружини,

І дружини, і надії

В самотині посивіє!

Явір каже: – Похилюся

Та в Дніпрові скупаюся.

Козак каже: – Погуляю

Та любую пошукаю.

А калина з ялиною

Та гнучкою лозиною,

Мов дівчаточка, із гаю

Виходжаючи, співають;

Повбирані, заквітчані

Та з таланом заручені,

Думки-гадоньки не мають,

В’ються-гнуться та співають.

1Сагак – річкова затока.

САДОК ВИШНЕВИЙ КОПО ХАТИ

Садок вишневий коло хати.

Хрущі над вишнями гудуть.

Плугатарі з плугами йдуть.

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА – Тарас Шевченко (1814-1861)