Тартюф, або обманщик характеристика образу

Тартюф – лицемір, що втерся в довіру Оргона, що привласнює собі його будинок і стан, але викритий і заарештований за королівським указом. Його ім’я, очевидно, узяте Мольером з арсеналу італійської комедії масок, де з’являвся персонаж Тартуфо(згадка про нього уперше зафіксована у Франції в 1609 р.). Виявляється і асоціація із старофранцузским truffe – обман, шахрайство.

У підзаголовку і в списку дійових осіб цьому персонажеві дається гранично коротка, але дуже містка характеристика: “l’іmposteur”(брехун, обманщик, самозванець), “faux

devot”(святенник, ханжа).

Т. – страшний лицемір. Він прикривається релігією, зображує з себе святий, ні в що не вірячи, і таємно обробляє свої темні справи. О. С. Пушкін писав про Т.: “У Мольера лицемір волочиться за дружиною свого благодійника, лицемірячи; приймає маєток під збереження, лицемірячи; запитує склянку води, лицемірячи”(“Table-Talk”).

Лицемірство для Т. не просто домінуюча риса вдачі, воно і є сам характер. У класицистів характер – ця відмітна властивість, генеральна якість, специфіка того або іншого людського типу.

Характер може бути граничний, неправдоподібно загострений, тому що

таке загострення його не спотворює, а, навпроти, виділяє. Цим характер відрізняється від устоїв – характерних рис, кожну з яких не можна загострювати до протиставлення іншим, щоб не спотворити картини в усій картині устоїв. Характер Т. по ходу твору не міняється. Але він розкривається поступово.

Композиція комедії дуже своєрідна і неожиданна: головний герой Т. з’являється тільки в ІІІ дії. Мольер в передмові до комедії так це обгрунтовує: “…

Я працював над нею з усією обачністю, якої вимагала делікатність предмета, і… усе моє мистецтво і усі мої старання я приклав до того, щоб відрізнити образ Лицеміра від образу істинно віруючого. Тому я цілих два акти спожив на те, щоб підготувати появу мого негідника”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Тартюф, або обманщик характеристика образу