Мета: ознайомити школярів із змістом та ідейною спрямованістю твору Т. Шевченка “Сон”, з’ясувати композиційний прийом “сну”, його роль для розширення можливостей поетичного зображення; визначити сатиричний пафос поеми; розвивати вміння коментувати зміст твору, визначити головні ідеї, контрасти картини в ньому; грамотно висловлювати і виважено доводити власну думку; виховувати почуття гордості за рідний народ, який впродовж історії прагнув до національного визволення, вільного розвитку особистості; прищеплювати любов до літературного
Перебіг уроку і. Організаційний момент. емоційна готовність учнів до уроку іі. актуалізація опорних знань Літературна вікторина “Юні шевченковці”. Клас поділяється на дві команди, по п’ять представників з кожної біля дошки розгадують кросворд упродовж 16 хв. Виграє та команда, яка у визначений час упорається із завданням. Визначається склад журі, умови заходу.
ііі. Оголошення
Основний зміст уроку Життям своїм… поезією він заявив кричущу несправедливість кріпосного права. М. Чалий Усі на сім світі – І царята, і старчата – Адамові діти.
Т. Шевченко 1. Вступне слово вчителя Т. Шевченку випало творити у виключно жорстокі часи. Експлуатація закріпаченого селянства переходила всякі межі. Збройні спроби поневолених селян протидіяти свавіллю поміщиків жорстоко придушувалися.
З висоти своїх ідейних революційно-демократичних переконань дивиться Шевченко на ту “вінценосну громаду” і в сатиричній поемі “Сон”. Поет сміявся грізним, спопеляючим, страшним для експлуататорів сміхом, який не випадково був спрямований уже не проти окремих потворних явищ тогочасної дійсності, а проти усієї системи самодержавно-кріпосницького ладу, проти основних суперечностей миколаївської імперії, проти найбільших хвороб суспільного життя – самодержавства, царя з його урядом, панів і духовенства, за утвердження нового суспільного ідеалу.
2. Довідковий матеріал з теорії літератури Алегорія (гр. аІІе§огіа – іномовлення) – вид метафори: іншомовне зображення предмета чи явища через інші, подібні до них, з метою наочно показати їх суттєві риси. Використовується, як правило, у загадках, байках і відзначається загальновпізнава-ним характером. Наприклад, у байках через характери дійових осіб – тварин і звірів – зображено риси людей, їх вдача. Алегорія – засіб посилення поетичної виразності. (Білий голуб чи зелена гілка в руках людини – алегорія миру; у казках вовк уособлює жадібність, лисиця – хитрість і т. ін.)
Гротеск (фр. §гоіещие, від італ. §гоііа – грот, печера) – художній засіб, прийом, що грунтується на свідомому перебільшенні, контрастах трагічного й комічного, де реальне в житті переплітається з фантастичним, страшне – з незвично смішним. Контраст – стилістична фігура протиставлення явищ, предметів, характерів; посилює змістовне й емоційне звучання твору. Використовується у віршах, прислів’ях та приказках, у назвах книг і творів.
Це фігура побудована на використанні антонімічних пар. У Т. Шевченка поетичний контраст – це не просто художній прийом, а мистецький підхід, метод пізнання дійсності, у якій було аж надто багато протиріч. Прийом протиставлення багатих і бідних, невільників і вільних людей, чесних і безчесних, підлих та справедливих, щасливих та нещасних можна сказати універсальний у “Кобзарі”. Контраст часто перебуває в центрі гострої сатири. Умовність: – художня первинна (прихована) – відмінна риса будь-якого твору мистецтва.
Вона створює видимість правдоподібності, схожості на реальну дійсність. Природа цієї умовності – своєрідність погляду автора на відображувану ним у художньому творі дійсність; – художня вторинна (відкрита, активна) – свідоме порушення правдоподібності з метою висвітити, зробити зримими те, що з якої-небудь причини не може бути назване прямо або не має в реальному житті свого предметного втілення; відновлення форм, які зустрічаються в житті та природі. Образи, які одержуються в підсумку, не цілком схожі на життя, з фактами життя їх не можна порівняти “прямим накладанням”.
Однак вони можуть виражати смисл цих фактів, вірно відображати дійсність.
3. Опрацювання твору Т. Г. Шевченка “Сон” 3.1. Огляд фрагментів кінострічки “Сон”; стислий їх коментар.
3.2. Історія написання та сучасна значимість. Т. Шевченко вирішив поїхати в Україну. Для цього навіть перервав навчання в Академії мистецтв. Тягнуло в рідний край.
На Батьківщині поет провів кінець весни, все літо і всю осінь 1843 року, повернувся до Петербурга в лютому 1844 року. У цей час він і написав “Сон” (“У всякого своя доля”), де відтворив живі враження дикої сваволі поміщиків, злиденного життя і нестерпних страждань кріпаків. Свій гнів вилив він у поемі, яка є гострою сатирою на царську Росію часів Миколи І, на всю систему самодержавного ладу. На допиті після арешту в 1847 році Шевченко так з’ясував виникнення задуму цієї поеми: “Будучи еще в Петербурге, я слышал везде дерзости и порицания на государя и правительство. Возвра-тясь в Малороссию, я услышал еще более и хуже между молодыми и между степенными людьми; я увидел нищету и угнетение крес-тьян помещиками, посессорами и экономами-шляхтичами, и все это делалось и делается именем государя и правительства”.
Тому виникла потреба написати твір у певному розумінні узагальнюючий, який би розкрив людям очі на сутність тогочасної суспільно-політичної системи, показав би людям: таким ось насправді є той лад, у якому нам доводиться жити. З моменту написання твору пройшло багато часу. І всі ці роки він “працював” – розкривав людям правду про самодержавний лад царської Росії. Той лад уже давно зник.
Але читаючи цю поему зараз, постійно ловиш себе на думці, що твір запрограмований на більше, що йдеться в ньому не тільки про царську Росію, що істина показана в поемі, цілком актуальна для нашої зовсім недавньої історії. Одне слово, істину, яку відкрив Шевченко в 1844 році, не завадило б і нам глибше зрозуміти. Епіграф у творі звучав так: “Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, ниже знает его.”.
Таким чином, поет проголосив: у “Сні” я покажу вам істину, а ви пізнайте, зрозумійте її. 3.4. Тема: зображення й протиставлення нещасного життя народ ного і життю “райському” вельмож, царів. 3.5. Ідея: засудження аморальності й паразитизму господарів країни, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності. 3.6.
Основна думка І. Франко: “Сон” – це, безперечно, перший в Ро сії сміливий і прямий удар на гниль і неправду кріпацтва”.
Т. Шевченко в поемі заявив на весь голос, що головні біди України є похідними від її підневільного стану в Російській імперії. 3.7. Жанр: ліроепічна сатирична поема, це політична сатира; по- ема-інвектива (інвектива – пряме, найгостріше засудження певної вади).
Підзаголовок твору – “Комедія” – вказує на комічно-сатиричний, гротескно-кумедний характер змальованих у ньому основних сцен-картин, особливо наприкінці поеми.
3.8. Особливості назви. Назва поеми несе певне ідейне навантаження. В українській літературі часто використовувалась метафора сну, від якого народ скоро повинен прокинутись. Поет показує старшні картини самого цього сну.
Більш того сон стає сатиричним прийомом, який дає поетові волю в сатиричному, гіперболізованому та символічному змалюванні суспільних вад. Слід визначити, що Т. Шевченко часто вдавався до такого прийому зображення і для виявлення своїх істинних настроїв, і для виявлення настроїв персонажів. Таким прийомом зображення написані твори “Сон” (1844), “Сон” (1847), “Сон” (1858), “Сестрі” (1859), “Поставлю хату і кімнату” (1860), “Буває, в неволі іноді згадаю” (1850), сон Оксани в поемі “Слепая”, сон дівчат у “Відьмі”, сон Марини в поемі “Марина”, сон автора в повісті “Прогулка”.
3.9. Композиція поеми “Сон” дуже своєрідна. Розповідь про побачене й почуте перемежовується з ліричними відступами та замальовками природи. У ліричних відступах поет висловлює свої почуття і роздуми, піддає висміюванню самодержця та його оточення. Обрана казкова форма дає можливість авторові зобразити різні місцевості безкрайньої імперії, показати тогочасну дійсність у багатьох її проявах, “зазирнути” в історичне минуле.
Поема складається з кількох картин, що змальовують життя в селах України, життя каторжників у Сибіру і Петербурзі. Орієнтовно можна розмежувати в поемі такі її частини: – пролог; – покріпачена Україна; – сибірські нетрії; – самодержавний Петербург; – прийом у царських палатах; – видіння над Невою; – вранішня столиця; – другий прийом у палатах.
Поема написана у формі розповіді від першої особи, яка відкриває широкий простір для виявлення авторського ставлення до зображуваних подій та естетичної їх оцінки. Проте як автор твору Шевченко виступає в поемі не безпосередньо, а в літературній масці умовного автора-оповідача про “напричуд дивний” сон, фантастичні пригоди й комічні події, які йому наснилися.