УРОК 16
Тема Т. Г. Шевченко. “Мені тринадцятий минало”. Мотив всеперемагаючого життєлюбства, доброти, любові. Зміна емоційного стану незахищеної дитячої душі у великому і складному світі.
Мета. Вчити аналізувати поезію, розкрити роль контрасту та інших художніх засобів у творі; удосконалювати вміння виразного читання; виховувати почуття співпереживання, здатності мріяти.
Обладнання: репродукція картини І. С. Їжакевича “Шевченко-пастух”.
Хід уроку
І. Перевірка домашнього завдання.
1. Зачитування учнями виписаних
2. Індивідуальна робота учнів з картками.
Картка №1
1. Назвіть особливості жанру балади.
2. Охарактеризуйте петербурзький період у житті Т. Шевченка.
Картка №2
1. Випишіть пестливі слова з балади “Тополя”, розкрийте їхню роль у творі.
2. Що стало причиною ув’язнення поета?
II. Оголошення теми і мети уроку.
III. Виклад матеріалу.
1. Слово Вчителя. На далекому засланні в уяві Т. Шевченка постійно виникали картини рідного краю. Далеко були і широкий Дніпро, і біленькі українські хати, і вишневі садки. А навкруги виднівся тільки голий степ,
Серед творів різноманітної тематики виділяються автобіографічні вірші.
2. Автобіографічні мотиви у творчості Шевченка. “Автобіографічні твори мають цінність тоді, коли несуть у собі не тільки спогади про минуле їх автора, а й художнє узагальнення… Автобіографічні твори повинні давати епізоди з життя автора та одночасно відображати життя певної соціальної групи людей”, – стверджує у своїй книзі П. Неділько. У поезії Т. Шевченка спостерігаємо широкі узагальнення.
Дитинство поета було типовим для кріпосницької дійсності. (Для вчителя).
Давайте пригадаємо з вами назви віршів, уривки з яких я читатиму. Які автобіографічні моменти у них висвітлено?
1. В лиху годину,
Якось недавно довелось
Мені заїхать в Україну,
У те найкращеє село…
(Учні можуть продовжити декламування твору “І виріс я на чужині”.)
Поет згадує свою першу подорож в Україну з того часу, як покинув її підлітком. З трепетом у серці відвідав тоді рідну Керелівку. Побачив жахливу бідність кріпаків і непомірну розкіш панства.
2. Я в хаті мучився колись,
Мої там сльози пролились,
Найперші сльози. Я не знаю,
Чи єсть у Бога люте зло,
Щоб у тій хаті не жило?
А хату раєм називають!
(“Якби ви знали, паничі”)
У цьому вірші Шевченко розповідає про свої дитячі роки, згадує батьківську хату, в якій життя для сім’ї було справжнім пеклом.
3. А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу.
А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі.
У вірші “І золотої, й дорогої” автор змальовує долю дітей-кріпаків, так схожу на його власну. Жаль йому було дивитись на дитину-сиротину, бо сам зазнав цього горя.
4. Давно те діялось. Ще в школі, Таки в учителя-дяка, Гарненько вкраду п’ятака – Бо я було трохи не голе, Таке убоге – та й куплю Паперу аркуш.
І зроблю маленьку книжечку.
(Можливо, хтось з учнів назве поезію “А. О. Козачковському”),
Тут згадуються роки навчання малого Тараса, його любов до читання, важкі умови життя.
Ви, мабуть, здогадалися, чому ми повторюємо сьогодні автобіографічну поезію. Так, у вірші “Мені тринадцятий минало” теж присутні автобіографічні мотиви. Поезія написана Шевченком 1847 року в Орській фортеці.
Перебування в солдатах викликало у поета невимовний біль за безповоротно втраченими хвилинами радості волі, далеким дитинством. Спогади про нього іноді збуджували світлі почуття, які змінювалися смутком, тугою за рідним краєм. У такому стані, мабуть, він написав вірш “Мені тринадцятий минало”.
3. Прослуховування аудіозапису поезій.
4. Робота над текстом.
У поезії розкрито зміни у настрої хлопчика, викликані єднанням з природою, усвідомленням сирітської долі й почуттям вдячності до дівчини, що втішила Тараса-підлітка в горі.
Поділіть вірш на три частини. Дайте їм назви.
Орієнтовний поділ:
1. Веселий, піднесений настрій пастушка.
2. Жорстока дійсність.
3. Щира подруга-розрадниця в горі.
Простежте за зміною настроїв і почуттів головного героя у кожній частині.
У першій частині показано замилування підлітка чудовим навколишнім світом. Піднесений настрій ліричного героя пов’язаний з яскравою природою. У людей теж радісний настрій (“уже покликали до паю”).
Але все це було швидкоплинне, ніби сон.
Друга частина контрастна за змістом до першої, написаної в мажорному тоні. Усвідомлення сирітської долі закриває від пастушка осяяний сонцем світ. Тон вірша передає похмурий настрій поета. Драматизм розповіді про долю покривдженого сироти посилюється введенням червоного і чорного кольорів (“сонце почервоніло”, “село почорніло”).
Плавна, милозвучна ритміка рядків стає напруженою. Хлопчик немов прокинувся і думками перенісся до чужих ягнят, згадав, що і хати в нього немає. І в дитини хлинули сльози, “тяжкі сльози”.
Похмурі роздуми перервала дівчина. Її співчуття осяяло душу незмірним припливом радості, опромінило надією – і світ одразу став кращим, дорожчим, ближчим, ніж раніше.
5. Словникова робота.
Пай – частина чого-небудь, здебільшого харчів, у вірші вживається в значенні вечеря.
Плоскінь – чоловічі рослини конопель.
“Та недовго сонце гріло, недовго молилось… Запекло, почервоніло і рай запалило” (Т. Шевченко так своєрідно намалював захід сонця, надвечір’я).
6. Підготовка і виразне читання поезій. Першу частину вірша читаємо в повільному темпі, намагаючись передати замилування пастушка природою, його зворушливу ніжність, безмежну теплоту почуттів. Тон читання другої частини – драматичний, гнівний, пристрасний.
А третя звучить мажорно.
7. Розгляд поетики вірша. Щоб образи поезії були відчутнішими, зримішими, розглядати їх краще під час повторного читання. Коментуємо їх з участю дітей.
Порівняння: “Мені так любо, любо стало, неначе в Бога” – стало надзвичайно радісно і тепло на душі.
Епітети: “Приязно молилось” – щиро вірилось, з великою надією; “Господнє небо і село” – дуже гарне й любе серцю.
Метафори: “Рай запалило” – знищило спокій, радість, щастя; “Село почорніло” – стало похмурим, непривітним для сироти; “… Небо голубеє і те помарніло” – втратило яскраві барви.
IV. Закріплення вивченого.
Творча робота. Написати твір-мініатюру за картиною І. С. Їжакевича “Шевченко-пастух” (“Мені тринадцятий минало”).
Автор дав картині подвійну назву, бо вона не зовсім повторює зміст вірша. Тут не показано сцени зустрічі Тараса з дівчиною, оскільки засоби живопису неспроможні відтворити в часі душевний стан хлопчика, який передано у вірші. Натомість художник всю увагу зосереджує на постаті пастушка.
Любовно відтворена кожна рисочка зовнішності Тараса. Нахилену над аркушем паперу його голівку пестить сонячне проміння. Розумне личко виражає заглибленість у заняття. Сорочка на лікті подерта. Біля хлопчини великий крислатий капелюх, вузлик з харчами.
Зовсім близько пасеться отара овець. Ліва частина картини – соковита зелень землі, синє небо вгорі. Між ними ледь видніється село, темніє синя смуга лісу.
В життєрадісний колорит гармонійно вписується далекий вітряк на горі, світла брама і темно-зелені дерева при в’їзді в огороджений панський парк. І тільки цей парк і хмара над ним насторожують своїм похмурим тоном, нагадуючи про тяжкий настрій сироти (невипадково і світла постать Тараса зображена на тлі темного парку).
V. Домашнє завдання.
Вивчити вірш “Мені тринадцятий минало” напам’ять, прочитати автобіографічні поезії “Ми вкупочці колись росли”, “Не молись за мене”.