Вітезслава Незвала традиційно називають творцем нової чеської поезії. Високі надбання його творчого доробку пізнаються широким колом читачів. Не все написане ним має однакове значення, але все без винятку є повчальним. Він уважав себе поетом, який вчить розуміти буденне в контексті вічності, усвідомлювати своє людське призначення, сприймати себе, як часточка всесвіту. Тому у його творах поєднуються конкретність і філософський підтекст, реальний світ і багатство факторів.
За словами поета, він міг “підніматися до небес на своїх поетичних
Народився Вітезеслав Незвал 26 травня 1900 р. в сім’ї сільського учителя у селі Бісхоупки на Чесько-Моравській височпині. Майбутній поет пишався тим, що дід по батькові та дядько були кваліфікованими ливарями, а сільський рід матері користувався повагою в окрузі за чуйність і справедливість.
Невелика сім’я Незвала, в якій була ще донька Власта, жила, хоч і скромно, але в достатку. Батько з ранніх років намагався розвинути у дітях допитливість, інтерес до музики, поезії, сам любив книги, збирав бібліотеку. Світ чеської класики
Найбільше йому подобалися “Потоп” і “Хрестоносці” Г. Сенкевича.
Близькою була для В. Незвала і природа. Квітучі садки, носороги і поля села Шамі Ковіце (сюди сім’я переїхала 1903 р.) назавжди увійшли для нього в поняття батьківщина. Сільське дитинствозало поета з народними звичаями, повір’ями, піснями, з яскравою метушнею сільських свят.
У 1911 р. він став учнем гімназії в м. Тршебичі, де познайомився з художнім світом Ф. Достоєвського, Е. Бормана, Едгара По, В. Гюго, та ін. У гімназії написав цілий зошит віршів, але, на його думку, вони були “банальними шкільними римуваннями”. Іншою пристрастю Незвала – гімназиста була музика. За власним зізнанням поета, він, найімовірніше, став би композитором і музикантом, якби в Тршибичах можна було продовжувати систематичні заняття музикою.
Під час Першої світової війни учень дев’ятого класу гімназії В. Незвал одягнув мундир австрійського піхотинця. Проте йому поталанило перервати свою військову кар’єру – захворівши і портапивши до лікарні, він домігся звільнення від військової служби і повернувся в Шашіковіце. Після війни закінчив Тршебецьку гімназію і вступив до Брнонського університету на юридичний факультет. Провчився семестр у Брно, перевівся на філософський факультет Кракова університету в Празі, щоб поглибити освіту.
В Празі розширив уявлення про західноєвропейську літературу, знайомлячись з “Антологією франзузської поезії” у перекладі К. Чапека. Навесні 1922 року вступив до спілки молодих письменників і художників “Деветсил”.
На думку письменника, поетизм став уособленням бажання “організувати реальність так, щоб вона була здатна задовольнити поетичний голод лдства, від якого страждає наше століття”. Сутність метода полягала в новому розумінні сюжету й композиції в поезії. Замість послідовного розвитку поетичної ідеї або життєвої колізії – вільний розвиток поетичного образу на підставі асоційованого мислення. Реальні враження “трансформуються”, між ними встановлюються метафоричні зв’язки. Увесь вірш будується як розгорнута метафора.
Крім того, “поетисти” проголосили культ духовного епікурейства, захопили красою слово, що здатне перетворити світ. Його погляди періоду поетизму викладені в книгах “Вольтер”, “Фальшивий арьян” (1925) в есе “Вірш”, в збірці “Пантоміма” (1924), що нагадує неокласичні збірки М. Рильського.
З кінця 20-х років поета приваблює таємниця підсвідомих психічних процесів особистості, “гра почуттів” і “гра сердечних бажань”. Він намагається проникнути в глибини людської душі, освітити її “променем інтелекту”. Тому невипадково його творчість поступово підпадає під вплив сюрреалізму. В. Незвалу імпонував потяг сюрреалістів до дослідження механізмів творчості, інтуїції, підсвідомості, сновидінь.
Одна він завжди наголошував на другій частині терміну “сюрреалізм у сутінках потойбічного світу шукав ключі для розуміння рнеальності. Ніякої надреальності в трансцендентному змісті ми не визнаємо, – писав В. Незвал.-Наша так звана “надреальність” (“єхор” з французької означає “над”) є синтезом реальності. Ми за більш правдиве і повне осягнення діалектно зрозумілої і сприйманої повсякденності”.
Наприкінці 20-х на початку 30-х років поет створює чеський варіант сюрреалізму. Згідно з його концепцією, справжня сутність і прагнення людини, не спотворення під впливом суспільства, містяться в емоційній, стихійній, підсвідомій сфері психіки, у поетичній фантазії, дитячому світосприйманні тощо. Звідси завдання письменника – розвивати таємниці духовного життя людини, звільняючи її почуття, переводячи їх з потаємного плану в реальний.
У березні 1934 р. В. Незвал заснував у Празі групу сюрреалістів (К. Біби, І. Штирський, Туайян, К. Тейге), уклав маніфест “Сюрреалізм в ЧСР”, де підтримував програму французького сюрреалізму.
Коло тв. сюрреалістичного змісту у В. Незваал 30-х років досить широке: це його прозаїчні книги “Невидима Москва” (1935), “Вулиця Жи-Ле-Нер” (1936), “Празький пішоход” (1938), поетичні збірки “Жінка у множині” (1936), “Абсолютний могильник” (1937) та ін. В. Незвал багато перекладав з А. Бретона та П. Ехюара, наполегливо пропонував сюрреалістичний тип образності у створеній ним антології “Сучасні поетичні напрями” (1037) та ін.
У 1938 році з політичних міркувань відійшов від сюрреалізму. Роки фашистської окупації Чехословаччини поет переживав разом зі своєю країною. Він не використав наданої йому можливості емігрувати з посиленням режиму окупації його твор перестали друкувати.
Вірші, написані у 1941 – 1945 рр., побачили світ уже після звільнення країни. У роки окупації В. Незвал уперше в своєму житті звернувся до живопису, виявивши в цій галузі мистецтва неабиякі здібності. У 1944 р. був заарештований гестапо, але незабаром його відпустили, оскільки не вдалось зібрати компроментуючий його матеріал.
Яскрава індивідуальність ліричного поета В. Незвала відбилась у збірках віршів як раннього (“Міст”-1922), так і зрілого “Прага з пальцями дощу” – 1936, “Жінка у множині” – 1936 та ін) періодів творчості. Зокрема, поезій “Осінь”, “Злазки” є емоційним відгуком, який залишила в душі поета конкретна подія, зазначена лише мимохідь. При всьому заглибленні у свій внутрішній світ В. Незвал пов’язаний з дійсністю, наповнений нею (“Хоругв”, “Тесля”, “Утіка”, “Пристрасті” та ін.).
Але дійсність часто домислюється ним у казковофантастичному плані. Потік реальних вражень поета проходить через уяву, і нагромаджуючи метафори, набуває підтексту.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)