ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ
§ 4. П’ЄСА П. КАЛЬДЕРОНА “ЖИТТЯ ЦЕ СОН” ЯК УТІЛЕННЯ СВІТОГЛЯДНИХ І ХУДОЖНІХ ПРИНЦИПІВ БАРОКО
Світ у драмі “Життя – це сон”
Світ, який постає у драмі, пройнятий відчуттям тривоги, загального неспокою. Вже на початку твору Росаура говорить Кларіну, що її гнітить невимовна туга, відчай. У першому монолозі Сехисмундо передається відчай людини, яка почувається приреченою на трагедію в цьому світі: “Ох, я нещасний!
Ох, я безталанний!”. Дія п’єси починається
Пейзаж теж сприяє створенню сумної атмосфери.
У бароковому світі всі мають приховувати своє справжнє обличчя, бути не тим, ким вони є насправді. “Життя – театр” – поширений бароковий мотив. Це виявляється не тільки в переодяганнях Росаури (спочатку в чоловіка, а потім в Астрею) та в появі охоронців у масках (Кларін каже про них: “Чи не карнавал тут?”), а й у тих ролях, які беруть на себе персонажі. Кальдерон ускладнює систему образів за рахунок того, що кожен актор фактично грає кілька ролей:
Та чи вона остаточна? І чи можна взагалі пізнати цей світ? Чи дійсний він, чи примарний?.. Що тут справжнє, а що ні?..
Кальдерон наголошує на тому, що світ – одвічна таїна, його не можна осягнути розумом. У ньому діють не тільки реальні, а й потойбічні ірраціональні сили, тому величезне значення мають різні пророцтва та прикмети. Світ – лише мана. “Хто живе тут – лише марить”.
Світ – лабіринт, де блукає людина. Усі ці формули, характерні для епохи бароко, яскраво втілено у драмі Кальдерона.
Великого значення автор надає Божій волі. Герої постійно звертаються у своїх монологах і діалогах до Бога. Сехисмундо, головний герой п’єси, щиро молиться Богові: “Боже правий, змилостився, заміни на ласку гнів!” Дивовижні повороти в житті принца зумовлені не лише щиросердим розкаянням його батька, а й волею Бога.
Світ у зображенні Кальдерона сповнений суперечностей, у ньому все швидко змінюється. Людське щастя і горе минають, як сон. І життя в цьому світі – лише сон. А “змінність долі у круговерті” визначає існування всіх смертних – від блазнів до королів.
Письменник підкреслює стихійність, неприборканість, невлаштованість світу, що виявляється в зображенні природних явищ (затемнення сонця, бурі, урагани тощо), соціальних подій (боротьба за престол, повстання) і подій в особистому житті персонажів.
Характерною особливістю світосприйняття Кальдерона є поєднання уявного і дійсного, сну і реальності. У такому складному синтезі різних начал живуть його герої – люди епохи бароко.