П’єса видатного письменника французької літератури Ежена Йонеско “Носороги” була написана у 1959 році. Цей родоначальник “драми абсурду”, класик, у якому критики бачать “в’їдливого спостерігача, безжалісного колекціонера людської глухоти”, був тонким психологом, який закликав людство отямитися, змінити свої духовні орієнтири, щоб не скотитися у прірву бездуховності і зневіри. П’єса “Носороги” – це алегорія на людське суспільство.
Головний герой твору Беранже почуває себе зайвим у житті. Йому не подобається
У Беранже мало життєвої снаги, він не відчуває потягу до життя, його однаково сильно пригнічує і самотність, і товариство. Він не розуміє життєвої позиції, логіки того, хто має чотири ноги, кого можна вважати котом, жити – це природно, адже живуть усі. Беранже має низьку самооцінку, бо не носить краватки, не має освіти, майбутнього, жодного шансу сподобатися жінці.
Його приятель Жан – повна протилежність Беранже: “одягнений він дуже дбайливо: каштановий костюм,
Жан завжди говорить правильні речі, схожі на гасла: “Життя – це боротьба, хто не бореться – боягуз! Силу жити необхідно шукати в собі, треба озброїтися терпимістю, культурою, інтелігентністю і стати господарем становища. Кожного дня відповідно вбиратися, голитися, надягати чисту сорочку, не пити, стежити за літературними й культурними подіями доби, ходити до музеїв, читати літературні журнали, відвідувати лекції”. Беранже з усім згодний, хоче змінити своє життя вже сьогодні.
Він готовий купити білети на виставу і запрошує Жана бути з ним, але в той час у приятеля саме сієста, до музею Жан теж не може піти, бо якраз на той час зустрічається зі знайомими в ресторані. Беранже вражений. Приятель називає його п’яницею, а сам замість музею піде пити горілку в ресторан?!
По ходу п’єси чується тупіт великих тварин. Герої здивовані, але поки що нікому не приходить думка, що це їхні сусіди, знайомі, друзі перетворюються на носорогів.
Беранже став свідком перетворення Жана. Але змінюється не тільки зовнішність приятеля. Він не може вже маскувати свою природну суть: відсутність моралі, бажання жити за законами джунглів. Йому подобається бути носорогом, хочеться скинути з себе одяг, залізти в болото.
Він не опирається перетворенню, а радіє з того, що нарешті позбавиться тих умовностей, яким повинен був підкоритися і які були неприродними для нього.
Процес перетворення захопив усе місто. І тільки невдаха Беранже залишається людиною, не підкоряється почуттю “натовпу”. Він протистоїть колективній істерії, яка нівелює особистість, підкоряє людину, робить з неї тварину, що мас тільки інстинкти, бажання жити в стаді й виконувати волю вожака.
Ежен Йонеско в алегоричній формі зображує людське суспільство, де озвіріння людей – закономірний результат неповаги до особистості. Герой п’єси “Носороги” залишається один серед звірів, але йому навіть на думку не спадає стати таким, як усі, забути свою людську природу. Він опирається перетворенню навіть тоді, коли його залишає кохана Дезі.
Без гучних гасел, без високих мудрувань про людський обов’язок у складній життєвій ситуації він навіть не ставить перед собою вибору. Він людина, і таким залишиться до кінця.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)