Сумна реальне життя багатьох латиноамериканських дітей і підлітків, змушених з малого років працювати заради шматка хліба. Однак бажання показати, як пробуджується й росте в юних героях почуття власного достоїнства, як вони намагаються дозволити варті перед ними труднощі, для того щоб боротися з несправедливістю до переможного кінця, характерно для Творчості ряду прогресивних письменників Латинської Америки.
Темі Знедоленого дитинства присвячена повість перуанського письменника Хулиана Уаная “Стеблинка”, перекладена на російську
Тому настільки оптимістично звучить кінцівка повести: “Якщо я буду трудитися й чесно жити, якщо в мене будуть друзі, я ніколи нізащо не пропаду. Так і трапилося”.
Аналізу соціальних відносин капіталістичного міста, долі дітей, змушених боротися за існування в жорстокому й далекому
Енрике Конграйнс Мартін – побутописець великого міста, вірніше, його злиденних окраїн і їхніх мешканців. Дебютувавши збірником оповідань “Ліма, година нуль” (1954), вона видає пізніше роман “Не одна, а багато смертей” (1958), де показане життя найбільш незаможних шарів столичного люмпен-пролетаріату. Заголовок оповідання е. Конграйнс Мартіна “Хлопчик із кварталу ” Поруч-З-Небом”, що оповідає про переживання маленького перуанця, що зштовхнувся з обманом у ворожому йому місті, дало назву збірнику оповідань латиноамериканських письменників “Діти із кварталу ” Поруч-З-Небом”.
У цьому збірнику поміщені оповідання ще п’ятнадцяти прозаїків, у тому числі таких видних майстрів латиноамериканської новелістики, як венесуелец Артуро Услар Пьетри й еквадорець Хосе де ла Куадра. Особливо слід зазначити оповідання X. М. Аргедаса й Ф. Рохаса Гонсалеса.
Дитинство й отроцтво видатного майстра перуанської прози Хосе Марії Аргедаса (1911 -1969) пройшло серед индейцев-кечуа. У багатьох своїх добутках (збірник оповідань “Вода”, 1935; повість “Яварфьеста”, 1940) Аргедас показує духовний мир індіанців, що письменник знає як би зсередини. Блискучий знавець фольклору, він активно пропагує створені індіанцями культурні цінності, опублікувавши у своєму перекладі “Кечуанские мелодії” (1938) і “Пісні й казки народу кечуа” (1948), Вершиною творчості письменника став роман “Глибокі ріки” (1958, росіянин переклад – 1972) – подорож у власне дитинство, до його джерел.
Письменник глибоко проникає у внутрішній мир дитини, показує дитяче сприйняття миру, всебічно опосередковане казковою стихією індійського фольклору. Яскравою ілюстрацією письменницької манери Аргедаса є оповідання “Чурилья”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)