Страдницьке життя Марії (за однойменним твором У. Самчука)
“Марія” – роман-хроніка, роман-спалах, який У. Самчук присвятив матерям, які загинули голодною смертю на Україні у 1932-1933 роках. Роман “Марія” – це хроніка життя жінки-селянки, яка є втіленням трагедії всієї України.
Марія, центральний персонаж твору, – трудівниця, дружина, матір. Це жінка, яка кохала, раділа, працювала, ростила дітей і все життя тяжко страждала. Рано залишилася сиротою.
В дні похорону батька, а потім матері сиділа маленька дівчинка голодна. Вона
Марії випала така доля, що біди сипалися на голову бідолашної жінки, мов з решета. Не втішившись і не отямившись після одного нещастя, Марія зустрічалася з новим випробуванням. Скільки вимучилася Марія, чекаючи на взаємне кохання Корпія, великим потрясінням для неї була смерть першої дитини, додала горя звістка про загибель сина Демка.
Витримала вона і образливі сварки з свекрухою, і справжнє пекло, яке очікувало на неї у родині Корпія, побої і лють черствого чоловіка.
Все
Марія не боялася смерті, вони з Гнатом перейшли межу земних стосунків ще на землі і, вмираючи, вона наче “починала поволі передивлятися розгорнену Гнатом книгу свого життя”.
Марія – духовно сильна натура, працьовита, розумна. Недаремно автор назвав її Марією, іменем, яке перекладається як “противитися” або “гірка”. Улас Самчук створив типовий образ жінки, який є уособленням материнства, уособленням гіркої долі самої України.
Смерть Марії – це засторога автора, попередження про можливе випробування для українського народу, це заклик дбати про долю свого народу, піклуватися про майбутнє своєї держави.