Вранці, збираючись в школу, я вмикаю магнітофон і слухаю записи своїх улюблених виконавців. їхні пісні супроводжують мене й дорогою до школи: я беру із собою плейер. А ще в нашому будинку є відеомагнітофон. З його допомогою я дивлюся і слухаю виступи моїх улюблених груп: “Руки вгору”, “Любе” й інших.
Ми часто купуємо відео – і аудіокасети, у нас зібралася велика фонотека. Одного разу касети безладно лежали на підвіконні, на письмовому столі, книжкових полицях і Навіть на полу. Мама мене лаяла за недбале ставлення до речей.
Я
Я вирішив викинути непотрібні, як мені здавалося, платівки і на їхнє місце скласти касети. Так і зробив. Потім похвастався мамі, що нарешті-то місце для касет знайшов, показав, у якому порядку вони лежать у тумбочці. “А де ж платівки?” – запитала мама. “Я їх виніс разом зі сміттям”, – відповів я. “Як ти
Машина уже відвезла сміття, і контейнери з-під нього стояли порожні. “Але все рівно в нас немає програвача”, – намагався утішити я батьків, коли ні з чим повернувся додому. “Ці платівки нам дорогі як пам’ять про юність, молодість, – сказав тато, – їх слухала ще твоя бабуся”.
Цей випадок буде мені уроком на все життя. Батьки з розумінням ставляться до моїх захоплень, намагаються зрозуміти мої проблеми, а я ділюся з ними своїми секретами. Але чому ж я виявився таким нечуйним до них?
Я довго шукав записи тих пісень, що були на платівках. І я знайшов їх!