СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ

СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ (р. нар. невід. – 30. 10.1651) – давньоукраїнський письменник, церковно-релігійний діяч першої половини XVII ст.

1639 р. був ігуменом і ректором Гойського монастиря (м. Гоща поблизу Луцька). 1640 р. став намісником Києво-Печерської лаври, а через рік – ректором Київської колегії.

Належав до книжників кола Петра Могили. Автор віршів. 1641 р. видав “Казання погребове над тілом ясновельможного князя його милості Іллі Святополка-Четвертинського”, яке є цікавим зразком української барокової учительно-ораторської прози.

Літ.: Махновець JI. Є. Давня українська література (XI-XVIII ст.) І І Українські письменники: Біобібліограф, словник. К., i960. Т. 1; Возняк М. С. Історія української літератури: У 2 кн.

Л” 1992. Кн. 1.

О. Хоменко


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ