Твір по оповіданню В. Винниченко “Федька-оборванец”. Оповідання “Федька-оборванец” В. Винниченко написав десь в 30-м року. Але назавжди залишилися в його спогадах ті чарівні роки.
Маленький Володя грав зі своїми ровесниками. Мав гарну пам’ять, рано навчився читати, відбувалося це непомітно для його рідних. Можливо, що першим “букварем” для нього були принесені братом Андрієм (робітником друкарні) афіші, з яких він, граючи, вирізав букви, клеїв їх на стінку, запитуючи в дорослих, що це за буква Надзвичайно любив волю, рух, був
Такий опис у великій мері збігається з рисами головного героя його оповідання “Федька-оборванец”, для якого “спокій був його ворогом”. Федька тримає своїх ровесників “небагато в терорі”, те відбере в них паперового змія, щоб подразнити, то спокушає ризикованими забавами ніжного й смирного Толю, то б’ється скем-то.
Деякі деталі, які стосуються Федькиних звичок, зустрічаються в біографії Володимира Винниченко, – тим самим підтверджується їхня вірогідність! Федька сидить у себе на воротах, як “Соловей-Розбійник на дереві, і дивиться.
Маленький Володимир теж грав у солов’я-розбійника, наводив “порядок” на своїй вулиці. І автор оповідання, і його герой Федька залучають своїм гордим характером, великодушністю, готовністю в скрутну хвилину махнути рукою на себе заради товаришів, яких він “не любить видавати”.
Або згадаємо, з яким достоїнством приймає він важку батьківську кару за свої “гріхи”. У його характері й справді є щось неординарне. Читачів вражає його відчайдушність, зухвалий виклик загальноприйнятим звичкам і звичаям. Може, за цими екстравагантними вчинками криється зворушлива людяність самого автора і його улюбленого героя – Федьки – обшарпанця
(2 votes, average: 4.50 out of 5)