1. Казки у творчій спадщині В. Симоненка. (Василь Симоненко народився на Полтавщині. Він з дитинства полюбив чарівний світ народних казок. Коли став зрілим поетом, написав свої літературні казки “Подорож у країну Навпаки” та “Цар Плаксій та Лоскотон”.)
2. Цареве сімейство сльозопивців. (У країні Сльозолий правив цар Плаксій. Він мав трьох дочок і трьох синів. Його діти весь час ревли і голосили. Тож цар Плаксій видав указ:
“Хай із ними день при дні
Плачуть всі в країні діти,
Бо сміятись і радіти У моєму царстві – ні!
Хто
Я його негайно з’їм!”
Цар Плаксій любив, коли плакали діти, бо “любив їх сльози пити”. Однак і в найтемнішому царстві тирана неодмінно знайдеться людина, яка непідвладна жорстокій тиранії.)
3. Дядько Лоскотон – світлий промінчик у царстві сліз. (Добрий дядько Лоскотон зневажав закони Плаксія. Він щоночі приходив до бідняцьких осель, щоб розвеселити малечу. Він розносив сміх у своїй розмальованій торбинці. Цар давно хотів спіймати Лоскотона, та люди стояли горою за свого улюбленця. Однак після тривалого переслідування гвардійцям царя вдалося схопити Лоскотона
З цієї нагоди Плаксій влаштував у палаці гучне весілля своєї старшої доньки. Обурений арештом народ визволив свого веселого улюбленця. Лоскотон насмішив до смерті царя, а його родину примусив утекти світ за. очі.)
4. Де були сльози, там дзвенить щасливий сміх. (Добро перемогло зло. Щасливий народ зазвичай сміється, а не плаче. Так має бути завжди.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)