Твір по добутку М. Ю. Лєрмонтова “Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника й відважного купця Калашнікова”. Жорстокі часи опричнини відомі нам з історії. У художній літературі ми їх також зустрічаємо, наприклад в “Пісні про царя Івана Васильовича, молодого опричника й відважного купця Калашнікова” М. Ю. Лєрмонтова.
Сваволя й беззаконня були “візитною карткою” опричників. Простий народ боявся їх, знатні люди уникали з ними зустрічей. Лєрмонтову дуже точно вдалося описати атмосферу царювання Івана Грозного:
Не
Помітив цар, що пригорюнився його вірний слуга Кирибеєвич: не їсть, не п’є. Розгнівався цар, “…стукнув палкою, И дубову підлогу на півчетверті/ Він залізним пробив око-яєчником…”. Довідався цар, що вірний опричник закоханий у красуню Альону Дмитрівну, але не сказав Кирибеєвич, що вона – дружина купця Калашнікова.
Цар Іван Васильович порадив:
…От візьми перстеньок ти мій яхонтовий Так візьми намисто перлове… …И пошли дарунки дорогоцінні Ти своїй Альоні
Знеславив опричник Кирибеєвич Альону Дмитрівну перед сусідами. Зізнався в любові, пестив, цілував, фату бухарську, подаровану чоловіком, зірвав. Обурився купець Калашніков і вирішив у кулачному бої на Москві-ріці в присутності пануючих покарати опричника.
Призвав купець і братів своїх у випадку його смерті відстояти честь сім’ї. Наступного дня зазивали кинули клич:
Ø “Ой, уже де ви, добрі молодці?.. .. Поб’є кого, того цар нагородить, А хто буде побитий, тому бог простить!”
Розтеклася юрба в обидва боки – вийшов готовий до бою не на життя, а на смерть купець Калашніков. Спітнів Кирибеєвич, почувши ім’я суперника. Почався “богатирський бій”, і переміг у ньому Калашніков.
Честь дружини він відстояв, за що й поплатився власною головою, за наказом пануючих пішов на плаху за свідоме вбивство “вірного слуги”. Із царської точки зору Іван Васильович відновив справедливість після смерті Кирибеєвича й стратив Калашнікова.
“Пісня про відважного купця Калашнікова” написана Лєрмонтовим у стилі пісні-оповідання співаків-гуслярів, які співають славу страченому Калашнікову й засуджують царське рішення, яке розходиться з думкою народу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)