Слово про екзаменаційний твір

До червня, до часу випускних іспитів – півроку. Що готовить випускникам, і їхнім батькам, і вчителям цей місяць? Не знаю, як у хіміків, біологів, математиків, але, зважаючи на все, у нас, учителів російської мови й літератури, всі як і раніше, всі, як завжди. Як завжди – чотири можливі форми відзвітуватися в отриманих школярами знаннях по предметі.

Самим старим, перевіреним часом і, мабуть, гідне – випускний Твір.

Твір, нехай і модифіковане, укорочене, спрощене, проходить і через ті форми іспитів, які з’явилися останнім часом, –

єдиний державний іспит як по російській мові, так і по літературі. Твір, з не дуже зрозумілими обсягом, контурами й цілями повинне як довесок доповнити й розширити випускний виклад. Але тут є одна на перший погляд невловима тонкість.

Випускник має право вже після початку іспиту змінити форму випробування – піти із класу, де пишеться твір, і в сусідньому класі написати виклад. І треба сказати, що в минулому навчальному році були відзначені випадки повальної втечі з одного класу в іншій – від твору до викладу. Досить символічна картина

Але не вірте тим, хто говорить сьогодні про повну перемогу цього рутинного,

механічного заняття – викладу чужого тексту – над прекрасної, потребуючої напруги думки роботою – створенням власного тексту. Вся справа в тім, яке, на яку тему твір пропонується написати. А тут, мені здається, панує повна плутанина

Були часи, коли в області змісту утворення існувала певна політика. Вона могла подобатися, могла не подобатися. Але це була політика, тобто досягнення певних цілей певними засобами.

Сьогодні відсутність цілей утворення обессмисливает обговорення засобів. Мабуть, особливо яскраво й наочно це проявляється у формулюваннях тим творів

Що хочемо довідатися, що хочемо з’ясувати? Тільки те, що запам’ятав учень із пройденого, з того, що було з ним відпрацьоване, що було їм прописане протягом останніх трьох років навчання… Зрозуміти, як використовує він, випускник, отримані їм на уроці літератури знання в незнайомій ситуації, неможливо.

Зрозуміло, “незнакомость” цієї ситуації повинна бути досить передбачуваної й багато в чому повинна дублювати визначену ситуацію. Але екзамен з літератури не може бути іспитом на вміння, на здатність репродукувати відомий випускникові текст – з підручника, з нині численних збірників “кращих” (цікаво, на чий це погляд “кращих”!?) творів

Втім, наш журнал (і не він один!) стільки разів публікував критичні матеріали про випускні іспити, що навряд чи варто продовжувати цю безрезультатну справу. Наша глуха федеральна освітня влада робить абсолютно безглуздим будь-який діалог з нею. Але, може бути, критиків на адресу Міністерства науки й утворення спокушав найлегший і, безумовно, виграшний хід – зробити офіційний документ предметом осміяння, вести критикові в жанрі фейлетону. І, незважаючи на те, що цей матеріал недостоин інших жанрів, я спробую перейти на шлях конструктивної критики. Може бути, аноніми, найняті Міністерством, хоч якось відреагують на наші, московських учителів, речення

Група московських учителів спробувала, з огляду на досвід попередників, беручи все краще з їхнього досвіду, виробити принципово нову ідеологію випускного твору, розрахованого насамперед на розуміння, на інтерпретацію художнього твору, на компетентностний похід до вивчення літератури. Насамперед, на поверхні лежить найпростіший і нині розповсюджений, досить відпрацьований у всьому так званому цивілізованому світі варіант: запропонувати випускникам дати свою інтерпретацію незнайомого їм добутку знайомого їм, вивченого ними по програмі письменника. Наприклад, у нині скасованому, але, по суті, що продовжує діяти стандарті утворення по літературі прописане оповідання И. А. Буніна “Чистий понеділок”.

Як одна з тем пропонується “Як я розумію оповідання И. А. Буніна “Темні алеї””. Якщо припустити, що, крім змісту оповідання “Чистий понеділок”, яких можна почерпнути з підручника одинадцятого класу або чергової друкованої шпаргалки, учень освоїли основні особливості бунинского оповідання, то подібні Теми не складуть для нього праці

Мені заперечать, і вже заперечують на численних зустрічах з московськими вчителями, що, мол, такі завдання – це, скоріше, олімпіада, а не іспит, що це непомірно важко для посереднього учня. Якщо дійсно важко, то це свідчить про те, що головною метою викладання літератури було бездумне відтворення або, у найкращому разі, тексту художнього твору, або будь-яких, часто неосвічених, квазилитературоведческих матеріалів онем.

Зрозуміло, що перед нами замкнуте коло: ми, учителі літератури, цьому не вчимо наших вихованців, тому, що ніхто (у тому числі й Міністерство утворення) не запитує цього на випускних іспитах. Якщо таке положення приводить до обессмисливанию, на мій погляд, самого гідного предмета, то це порочне коло необхідно рвати саме в крапці перевірки знань і вмінь випускників, саме в тім, як, у якій логіці формулюються теми випускних творів

До речі про затребуваність і достоїнство шкільної літератури. Проблема інтерпретації тексту, будь-якого тексту – сьогодні сама уразлива позиція російської школи. Література, як ніякий інший предмет, учить, насамперед, розуміти художній – найбільше тонко, складно, многоуровнево організований – текст.

Шкільний предмет література вчить розуміти й деякою мірою використовувати ті особливі, по вираженню Лева Толстого, знаки, якими письменник передає своє відношення до людини й миру, те, заради чого й створюється добуток. Формування читацьких умінь, головного з них, якому підпорядковані всі інші, – уміння витлумачувати художній текст – гарантує можливість зрозуміти й витлумачити кожної текст


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Слово про екзаменаційний твір