Літературне читання 4 клас – О. Я. Савченко – Освіта 2015
СЛОВНИЧОК ЧИТАЧА
Абза́ц – 1) відступ управо в першому рядку рукописного чи друкованого тексту; 2) частина тексту між двома відступами.
Абонеме́нт – відділ у бібліотеці, де читачам видають книжки додому.
Автор – творець тексту, картини, приладу тощо.
Акрові́рш – вірш, у якому перші літери кожного рядка, прочитані зверху вниз, утворюють слово або вислів.
Анота́ція – коротка характеристика книжки або її частини.
Ба́йка – короткий, найчастіше віршований,
Бібліоте́ка – слово грецького походження: бібліо – “книга”, тека – “сховище”: 1) зібрання книг; 2) заклад, що видає книжки для читання, а також приміщення, де розміщено такий заклад.
Вірш – короткий поетичний твір, який відзначається особливим ритмом: римуванням рядків.
Гумористи́чні тво́ри – твори, у яких доброзичливо, необразливо висміюються якісь вади, вчинки людей або тварин.
Діало́г – розмова, яку ведуть дві особи.
Дові́дник –
Друка́рня – підприємство, де виготовляють різну друковану продукцію (книги, журнали, газети тощо).
Енциклопе́дія – видання, яке містить найістотніші відомості з усіх галузей знань чи будь-якої однієї.
Епі́тет – образна ознака, що розкриває істотну характеристику предмета чи явища.
Журна́л – видання, присвячене різним галузям знань або адресоване читачам певного віку, яке друкується раз на місяць або частіше чи рідше.
За́га́дка – короткий опис істот, предметів, явищ, які треба впізнати, відгадати. Загадка спонукає побачити характерні ознаки істоти, предмета, явища. Загадки є народні та літературні.
За́голо́вок – назва твору, розділу, теми.
Зміст – 1) те, про що розповідається у творі; 2) перелік розділів, тем, назв творів, які є у книзі, із зазначенням сторінок.
Ілюстра́ція – наочне відображення художником змісту твору (малюнки, схеми).
Ка́зка – народний або літературний (авторський) твір про вигадані, часто фантастичні події.
Казка́р – особа, яка складає казки.
Кни́га – з’єднані в одне ціле друковані або рукописні аркуші.
Картоте́ка – зібрання карток з назвами творів і прізвищами авторів.
Ката́лог – перелік творів, які є в бібліотеці, складений у певному порядку (за алфавітом, за темами).
Колиско́ві – пісні, якими присипляють дитину.
Ко́ло чита́ння – 1) книги, журнали, газети, які читає особа; 2) твори на певну тему.
Коля́дки – давні календарно-обрядові пісні, пов’язані із зимовими святами (Новий Рік, Різдво та інші).
Леге́нда – твір-переказ про події, факти, людей, оповитий казковістю, фантастикою, який завершується, як правило, повчальним висновком.
Міф – стародавня оповідь, що відображає уявлення давніх людей про виникнення світу, богів, фантастичних істот, людей, дива.
Науко́во-худо́жнє оповідання – пізнавальний твір, у якому доступно, з елементами художнього стилю, розповідається про досягнення науки, техніки, культури.
Небили́ця – твір, у якому описано те, чого в житті не буває.
Обкла́динка – покриття книги переважно з паперу, яке тримає і захищає сторінки книги. На обкладинці вміщено найважливіші відомості про книгу (автор, назва, видавництво).
Оповіда́ння – невеликий за розміром розповідний художній твір, здебільшого про одну чи кілька подій у житті людей, тварин, які відбуваються протягом нетривалого часу.
Паліту́рка – тверда обкладинка книги (з картону, тканини, шкіри).
Пере́каз – 1) усне оповідання про визначні події, знаменитих людей; 2) відтворення змісту прочитаного (усне чи письмове).
Підру́чник – навчальна книга.
П’є́са – твір, у якому зміст передано через розмови дійових осіб. П’єси читають за ролями і розігрують як вистави на сцені.
Пі́сня – словесно-музичний твір, призначений для співу (вірш, покладений на музику). Є пісні народні та літературні.
По́вість – прозаїчний твір, більший за обсягом, ніж оповідання, у якому зображено кілька подій із життя літературних героїв.
Порівня́ння – художній засіб, що полягає в зіставленні чи протиставленні одного предмета або явища з іншим для того, щоб глибше розкрити, яскравіше змалювати його.
Прислі́в’я – короткі влучні народні вислови повчального характеру, часто римовані.
При́тча – невелике усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду, що утверджує перемогу добра, справедливості.
Псевдоні́м – вигадане ім’я або прізвище, яким користується автор замість справжнього власного прізвища.
Ри́ма – суголосне закінчення слів у віршованих рядках.
Скоромо́вка – жартівливий вислів, складений із важких для швидкої вимови слів.
Ти́тульна сторі́нка – перша сторінка книги, на якій зазначено: прізвище автора, назва книги, місто, рік видання, видавництво. Слово титул походить з латинської мови й означає – “назва”.
Фо́рзац – аркуш паперу, який з’єднує основну частину книги з обкладинкою.
Шрифт – форма написання літер, цифр.
Хрестома́тія – книга для читання, у якій зібрано тексти з певного предмета чи теми.
Відповіді на загадки: бурулька: вода; Місяць; ніч; туман і Сонце; капуста; блискавка; вітер; дощ; картопля (с. 22).
При оформленні підручника використано репродукції художніх робіт відомих українських художників:
Павла Волика, Костя Лавра,
Марії Приймаченко,
Василя Чебаника.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)