Мета: продовжити ознайомлення учнів з міфами; ознайомити школярів зі слов’янськими міфами, дати уявлення про їх витоки; вдосконалювати навички свідомого виразного читання; розвивати зв’язне мовлення учнів, образне мислення; виховувати бажання вивчати історію свого народу.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА
1. Робота над скоромовкою
Гра “Дощик”
Життєрадісні жирафи
Узяли журнал із шафи.
Його жужмили і м’яли…
Все одно не прочитали.
2. Артикуляційна вправа “Лопаточка”
Широким
На нижню губу покладу.
Гарна вийшла і пласка
Моя лопатка з язика.
Жаль, така лопатка
Не скопає грядки.
(Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не дрижав. Утримувати у такому положенні 10-15 секунд.)
III. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
Гра “Обличчям до обличчя”
Учні в парах повертаються одне до одного та переказують міф “Пандора”. Оцінюють роботу одне одного.
IV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ
– Ми продовжуємо ознайомлення з міфами різних народів. У слов’янських
Сьогодні ми дізнаємося, що розповідається в міфах праслов’ян про появу людей на Землі.
V. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Виразне читання тексту “Слов’янські міфи” вчителем (с. 10-11)
– У що вірили прадавні слов’яни?
– Імена яких богів ви запам’ятали?
– Продовжіть речення.
Бог сонця – це (Дажбог).
Бог грому і блискавки, покровитель хліборобства – це (Перун).
Покровитель скотарства – це (Велес, або Волос).
Божество родючості – це (Ярило).
– Які духи, за уявленням слов’ян, населяли землю?
2. Фізкультхвилинка
3. Цікаво знати!
– Стрибог, Стрибо, Стриба (Стривер) – бог вітру (вихору, бурі), точніше, дід і володар вітрів. Його атрибути: лук і стріли. Князь Володимир поставив його ідола у Києві.
Головні храми Стрибога були на морських островах, поблизу витоків рік, де часто зупинялись торгові кораблі (наприклад, на острові Березань поблизу витоку Дніпра). До нього перед виходом у відкрите море підходили кораблі русів та купці приносили Стрибогу багаті дари.
Дажбог (Даждьбог) – сонячне божество у східних слов’ян. У південних слов’ян – Божич. Податель добра і багатства, божество достатку.
Опікун громади й народу (“наділитель”, також “доля”, “щастя”, “майно”).
Дажбога уважали подателем благ, насамперед достатку та врожаю. Деякі дослідники навіть через це вважали його божеством дощу, проте сонячна символіка Дажбога є незаперечною. Функції Дажбога перейшли до Св.
Миколи. Появу різних комах та плазунів навесні наші предки пояснювали тим, що Дажбог – верховний бог прадавніх українців – “відімкнув” землю. Для цього він посилав на землю пташок із ключами. У весняних обрядових піснях Дажбог причетний до відмикання весни:
– Ой, соловейку, ти ранній пташку,
Ой чого так рано із вир’їчка вийшов?
– Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав –
З правої ручейки – літо відмикати,
З лівої ручейки – зиму замикати…
Перун – божество у давньоруській язичницької міфології, покровитель князя і дружини. Також, судячи за лінгвістичними даними та фольклором, бог-громовержець, бог грози, грому і блискавки.
Уважають, що за Володимира Перун був головним божеством Київської держави й символом державного єднання. Ідол Перуна стояв на одному із київських пагорбів, був він дерев’яний, мав залізні ноги, срібну голову та золоті вуса. Густинський літопис згадує, що у руках він тримав коштовний камінь: рубін, або карбункул. Військо присягалося та божилось Перуном.
Свято Перуна відзначають 20 липня (за православним календарем – 2 серпня). У цей день вся нечиста сила, рятуючись від вогненних стрілПеруна, перетворюється на різних звірів. У давнину цього дня собак та котів у будинок не пускали, щоб не навести грозу – гнів Перуна.
Ярило, Ярила – східнослов’янський міфологічний персонаж, який символізував родючість і плідність.
Його зображували молодим, у білій полотняній одежі, на білому коні, босим. На голові – вінок із квітів як символ вічності й неба. У лівій руці – пучечок житніх колосочків – знак життя і щастя, доброго врожаю і благополуччя, у правиці – мертва чоловіча голова – нагадування про те, що кожного чекає смерть, а тому треба жити яро.
Велес, Волос – у слов’янській міфології – бог торгівлі, музики, мистецтва, поезії та підземного світу. Можливо, був опікуном худоби та асоціювався із багатством та магічними силами світу духів.
VI. ПІДСУМОК УРОКУ
– Що нового дізналися на сьогоднішньому уроці?
– Що вас найбільше зацікавило? Що вразило?
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготувати розповідь про одного зі слов’янських богів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)