Скорочено Тихий ранок Казакова Ю. П

Раннім ранком, коли в хаті було ще темно, і мати не доїла корову, Яшка встав, відшукав свої старі штани й сорочку, поїв хліба з молоком і, взявши вудки, вийшов з хати. Накопав хробаків і побіг до сараю, де на сіннику спав його друг Володя. – А не рано? – сипнуло запитав той спросонья.

Яшка розсердився: він устав на годину раніше, хробаків накопав, хотів показати цьому ввічливому москвичеві самі рибні місця. Яшка ж кращий рибалка у всьому колгоспі, тільки покажи, де ловити, – яблуками закидають. А цьому – за “будь ласка”, і він ще не задоволений На риболовлю йде в черевиках! – Ти б ще краватка надягла! – съязвил Яшка й хрипнуло засміявся.

– У нас риба ображається, коли до неї без краватки сунешся Однак Яшка не злий, він похваляється Кращим, що є в його рідному селі: самої смачної у світі криничною водою, ловом дроздів сіткою, двометровим сомом, якого завклубом бачив у бочаге – подумав, що крокодил… Розповідає Яшка про Федю-Тракториста, що вночі працював при світлі фар, прокинувся – і знову в поле. Володя раптом починає почувати, як славно прокинутися рано й вийти з будинку, а ще краще – побігти, взвизгивая від захвату.

Яшка привів московського гостя до бочагу (виру) і став розповідати, що цей вир усіх засмоктує – така там вода крижана, не відпускає від себе И ще на дні – восьминоги. – Восьминоги тільки…

У море, – непевно сказав Володя. – А Ведмедик видал! …З води щуп, і по березі от шарить… Хоча, напевно, він бреше, я його знаю, – трохи зненацька уклав Яшка.

Закинули вудки У Яшки клюнуло – так зірвалося. Чекали-Чекали поклевки, утомилися – застромили вудки в землю. Отут знову клюнуло.

Яшка витягся здорового ляща.

А Володина вудка разом із грудкою землі поповзла вводу. Хлопчик спробував урятувати її,- і ухнув у вир. Яшка розсердився на нього, і раптом побачив, що його приятель тоне. Він бився, захлинався й видавав страшні звуки: ” Уа-А-А… Уа-а-А… “Думка про восьминогів мигнула в голові сільського хлопчиська.

Він кинувся нагору кликати на допомогу, але нікого не було.

Коли Яшка повернувся, на поверхні води виднілася тільки Володина верхівка. Яшка стрибнув у воду, схопив Володю, але той так запекло й сильно за нього вчепився, так дико став карабкаться йому на плечі, що ледве не утопив Яшка відірвав від себе потопаючого, ударив його ногою в живіт і кинувся до берега. Подивився на воду – на її поверхні піднімалися пухирці.

Яшка подумав, що утопив товариша, і пірнув. Він знайшов Володю запутавшимся в траві на дні.

Витягся його на берег, став робити штучне дихання, трясти долілиць головою. Нарешті з рота потопельника заюшила вода й він прийшов всебя. Обоє хлопчика розридалися.

– Як я тону-в-л! – Так-А… – виговорив Яшка… – ти про… потопати… а мені тебе спа-а… спаса-а-ать…

“Світило сонце, палали кущі, окроплені росою, і тільки вода у вирі залишалася все такий же чорної…”


Скорочено Тихий ранок Казакова Ю. П