Павло Глазовий Тарас Бульба у Києві В темну нічку-петрівочку Сон мені приснився, Що славетний Тарас Бульба В Києві з’явився. Іде козак Хрещатиком, Іде, бадьориться. – Яка ж, – каже, – у нас гарна – Та пишна столиця! – Хотів би я поїздити, – На все подивиться, Якби дали ту карету, Що без коней мчиться. – Ой, не ходив козак славний Вчитися до бурси, А закінчив у Києві Любительські курси.
Міліція за успіхи Шоферу Тарасу Дала права любителя Найвищого класу. Гукнув козак, щоб йому дали “Запорожця”. Підкотили “Запорожця”.
Хотів спину просунути – І спина не лізе. Сів Тарас на машину зверху й заспівав нову пісню, а не старовинну: – Спасибі ж вам, сини мої, За добрую ласку, Що назвали “Запорожцем” Дитячу коляску. Найважча роль Мати хвалиться сином: – У студії при театрі Вчиться вже два роки.
Дуже довго муштрували Хлопця режисери.
Аж тепер він дочекався Першої прем’єри. Роль найважчу доручили Любому синочку: Він на сцені в третій дії Викочує бочку! Заморські гості Прилетіли до Києва гості з Канади. Мандруючи
Біля входу запитали Міліціонера: – Чи потрапити ми можем На прийом до мера? Козирнув сержант бадьоро. – Голови немає. Він якраз нові будинки В Дарниці приймає.
Здивуванням засвітились Очі у туриста. – Ваша мова бездоганна І вимова чиста. А у нас там, у Канаді, Галасують знову, Що у Києві забули Українську мову.
Козирнув сержант і вдруге: – Не дивуйтесь, – каже. – Розбиратися у людях Перше діло наше. Я вгадав, що ви культурні, Благородні люди, Бо шпана по-українськи Розмовлять не буде. Автор висміює невідповідності, які спостерігає у житті: розміри автомобіля, який гордо названо “Запорожцем”, чи факт, що в Україні використовують українську мову.