Після хвороби онуки бабу переселили з печі у куток між дверима і мисником. Ніхто не зважав на бабу, яка була хвора і вже не ходила. Невістка, діти, син і навіть сама баба були в очікувані її смерті.
Але смерть не приходила і це досаджувало все сімейство, адже це був зайвий рот. А харчів завжди не вистачало.
Баба кожен вечір питала у голос, чому за нею не приходить смерть і ці слова дратували невістку. Маленькі діти стрибали по бабі, дивилися на її старе тіло і хотіли побачити як з баби вилетить дух. У баби була лише одна розрада, коли курка забігала
Одного разу баба покликала сина і попросила відвести її у гай і залишити там. Була зима і вона має швидко замерзнути. Син насварив її, і як завжди у розмові називав її бабою, а не мамою.
Наступного дня у роботі він постійно згадував слова матері і повернувся додому раніш ніж завжди. Він спитав у баби чи вона ще хоче до гаю і та підтвердила. Всі почали споряджати бабу, навіть невістка пустила сльозу.
Син положив бабу на сани і відвіз до гаю. Дорогою вони вперше за довгий час поговорили, згадала баба молодість. Коли прибули
Син назвав бабу мамою і попросив пробачення за все. Баба простила і на останок попросила не різати курки, так як вона почне нестися. Син сів на сани і поїхав додому.
Дорогою він згадав як у дитинстві двічі був щасливим. Перший раз, коли мати одягла йому нову сорочку і дала великого пирога зі сливами, якого він одразу з’їв. Другий раз, коли помер батько і він перший раз насправді наївся.
Далі він їхав і уявив, як будуть відбувати смерть матері, якщо вона помре вдома по-християнські. Як всі будуть їсти і згадувати стару добрим словом.
Син не витримав, повернув коняку і поїхав назад, по бабу…
(2 votes, average: 4.50 out of 5)