СЕЛЯНСЬКІ ДІТИ (У скороченні) |
Знову я в селі. Ходжу на полювання, Пишу мої вирши – живеться легко. Учора, стомлений ходьбою по болоту, Заблукав я в сарай і заснув глибоко. Прокинувся: у широкі щілини сараю Дивляться веселого сонця промені. Воркоче голубка; над дахом літаючи, Кричать молоді граки, Летить і інший якийсь птах – По тіні довідався я воронові саме; Чу! шепіт якоїсь… а от низка Уздовж щілини уважних очей! Всі сірі, карі, сині вічка Змішалися, як у поле квіти. У них стільки спокою, |
Отже,
Ну, мертва!” – крикнув малюточка басом, Рвонув на вуздечку й швидше покрокував…