У січні 1930 року в хутір Гремячий Балка в’їхала верховий. Йому потрібно було добратися до куреня Якова Лукича Островнова. Дорогу верхівкової запитав у перехожих.
Коли хазяїн побачив приїжджого, то схвильовано зашептав: “Ваше благородіє!.. ” Гостем виявився колишній командир Острівного в Першій світовій і Громадянській війнах Половців.
Хазяїн запросив гостя вечеряти. Потім стали розмовляти Тепер Яків Лукич великий хазяїн. Люди його вважають людиною розумним, хитрим і обережним.
Хазяїн став скаржитися командирові, що, коли
Але отут прийшла нова влада. Забрали все зерно, хліб, м’ясо, масло, птаха… Наказали платити податки.
Тепер нова вказівка: всі люди повинні вступити в колгосп.
Тобто все добро, що встиг нажити Лукич, повинне піти в загальний казан. Половців підказав Лукичу, що треба із цим боротися. Тоді Яків Лукич вступив в “Сполучник звільнення рідного Дону”.
Колективізацію приїхав у село проводити Семен Давидов.
Колись він був матросом, а потім слюсарем Путиловского
А потім склали список кулаків, у яких випливало відібрати майно й виселити їх з житла. Почали обговорювати кандидатуру Тита Бородіна.
Партсекретарь Макар Нагульнов став захищати Тита Адже Бородін раніше був бідним червоногвардійцем. Тільки коли він повернувся з війни, став більшим хазяїном. Але до цього працював по двадцяти годин у добу, зовсім за собою стежити перестав.
Навіть грижу заробив. Але зробився дуже багатою людиною. Давидов на це відповів: “Був партизанів – честь йому за це, кулаком зробився – роздавити”.
Уже наступного дня отовсюду були чутні лементи й плач – ішло розкуркулювання Це не подобалося навіть голові гремяченского сільради Андрію Разметнову.
Він відмовлявся брати участь у розкуркулюванні. Але Давидов пригрозив йому й Разметнову довелося розкуркулювати. Давидов розповів йому про власне дитинство У сім’ї в них було четверо дітей.
Мати не могла прокормити їх, тому займалася проституцією. Ті люди, які були не зовсім бедними, не дуже-те хотіли вступати в колгосп. Вони були незадоволені й збирали ради, щоб обговорити можливий вихід із ситуації Навіть деякі бідняки підтримували ці ради. Одним з таких бідняків був Микита Хопров.
Раніше він був у каральному загоні білих, його було чим шантажувати.
Тому Островнов пропонував Хопрову брати участь у повстанні. Але Хопров не погодився, вирішив, що краще сам на себе донесеться До того ж біднякові стало відомо, що в мякиннике в Островнова живе Половців і що саме він підбиває людей на повстання. Але нічого не встиг донести Хопров – уночі його із дружиною вбили.
Зробили це Островнов, Половців і син одного з розкуркулених. Це був Тимофій Рваний – гармоніст і перший красень. Слідчий хотів докопатися, хто ж винуватий в убивстві, але нічого не вийшло. Через тиждень були скликані збори.
На ньому Давидова затверджують головою колгоспу Островнов стає завгоспом.
Люди, які не хотіли вступати в колгосп, сталі різати своя худоба й ховати зерно. Тимофія Рваного вирішили вислати, але в нього була закохана дружина партсекретаря Нагульнова Лукера. Вона, не соромлячись людей, стала голосити по своєму коханому.
Нагульнов після цього вирішує з нею розвестися Лушка, що усі знали як вітряну особу, стала зазивати Давидова: “…Я жінка гарна, на любов дужо гожая…
” Нагульнов виганяє дружину. Тоді й Давидов іде з будинку Нагульнова. Половців і Лукич уже призначили дату повстання.
Воно буде післязавтра. Про це змовники повідомили кулаків із сусіднього хутора Ті вирішили відмовитися, вони думали, що створення колгоспів – указ, що надійшов із самої верхівки. Але це було не так.
Дуже боялися кулаки радянської влади. Це розлютило Половцева.
Люди стали подавати заяви на вихід з колгоспу. Подала таку заяву й Марина Пояркова. Вона була подругою голови сільради Андрія Разметнова.
Так відносини народу й влади стали погіршуватися. З іншого хутора приїхали забирати зерно. Люди обурилися.
Давидова побили, люди стали красти зерно з комор. Коли бунт був подавлений, Давидов пообіцяв народу, що нікого карати не буде. Колгосп повинен виконати план И к 15 травня виконав Давидов був дуже задоволений. До нього увесь час приходила Лушка, пояснюючи це тим, що хоче газети подивитися.
Як Давидов не пручався, але не встояв.
Незабаром про їхній зв’язок довідалася вся станиця. Островнов відправляється в ліс і зустрічає там Тимофія Рваного. Виявляється, той утік з посилання Рваний просить передати Лукері, щоб вона принесла йому їжі.
Коли Лукич повернувся додому, те виявив що вернулись Половцева з товаришем.
Вони вирішили оселитися в Островнова таємно. Слухи про відносини Давидова й Лушки ширяться. Це може підірвати авторитет Давидова, тому він пропонує жінці одружитися.
Але Лушка посварилася з Давидовим. Він дуже сильно тужить, тому доручив всі турботи Разметнову, сам леї поїхав у другу бригаду Коли Давидов приїхав у бригаду, у нього закохалася зовсім молоденька Варячи Харламова. Усі жартували над головою.
Але він уважав, що Варячи занадто молода для нього. Усе було як завжди. Звичайний ранок Але отут до стана під’їхала людина на коні.
Він наказав будити Давидова. Людина виявилася новим секретарем райкому на прізвище Нестеренко. Приїхав він для перевірки, розкритикував діяльність голови, проконтролював всі роботи Давидов зібрався їхати на хутір.
Коли голова добрався до місця, то довідався від Разметнова, що в Макара стріляли.
Це було вночі. Чоловік сидів у компанії діда Щукаря. И отут у нього вистрілили із гвинтівки. Стріляв що не воював, оскільки не потрапив.
Так що Макаростался непошкодженим.
Виявляється, стріляв Тимошка Рваний. Тільки чому ж у Макара? Нагульнов не зміг наздогнати стрелявшего.
Давидов відправився оглядати інвентар, що повинні були відремонтувати. Коваль Іполит Шалий розмовляє з Давидовим.
Шалий запевняє, що Островнов – ворог. Іполит радить Давидову порвати Слушкой. Вона адже й з іншими зустрічається.
І якщо Давидов не припинить цей зв’язок, може одержати кулю в чоло, що цього разу не змогло наздогнати Макара. Давидов вирішує зайти в хутірську школу. Тут він бачить в одного із хлопчиків ручну гранату.
Хлопчик відводить Давидова в сарай Рваного.
Тут перебувають кулемет, гвинтівка, патрони й гранати Коли ввечері Давидов повернувся, він провів бесіду з Макаром і Раз-Метновим. Він запропонував повідомити про Рваний у ГПУ. Але Макар уважає, що Тимофій відразу ж зникне, як тільки йому стане відомо, що на хуторі з’явився гепеушник. Макар сам улаштував засідку на Тимофія.
Біля будинку Лушки він убив його.
З’являються нові люди. Вони представляються заготівниками худоби Так от тільки руки в них зовсім не натруджені. Тому Разметнов затримує їх.
Вони зізнаються, що є співробітниками крайового керування ОГПУ.
Тут, у Гремячем, вони шукають осавула білої армії Половцева. Він дуже небезпечний Відбуваються чергові партзбори. Після нього Давидов зустрічає Варю.
Вона розповідає про те, що мати хоче видати її заміж.
Але Варячи любить Давидова, і ні за кого, крім нього, заміж не хоче. Довго думав над цим Давидов. І вирішив восени женитися на Варі Але поки їй потрібно відправлятися в сельхозтехникум. Через два дні були вбиті співробітники ОГПУ, які представилися заготівниками.
Коли про це довідалися Разметнов, Нагульнов і Давидов, то встановили спостереження за будинками, де була куплена худоба.
Виявилося, що, швидше за все, осавул перебуває в будинку Островнова. Макаром був складений план захоплення. Нагульнов і Давидов повинні були ввірватися вдвери.
Андрій же тим часом повинен був стежити за вікном.
Будинок відкрив Островнов. Макар вибив замкнені двері кімнати. Відразу ж почувся вибух ручної гранати.
Нагульнова смертельно ранило.
Давидов умер наступного дня. Половцева через якийсь час заарештували недалеко від Ташкента Багатьох учасників змови знешкодили
(1 votes, average: 5.00 out of 5)