Дитинство і юність Олександра Рыжова В царювання Катерини II, у містечку Солигалич, Костромської губернії в сім’ї дрібного канцелярського служителя Рыжова народився син Алексашка. Втративши в малолітньому віці батька, виховувався матір’ю, що продавала на ринку піроги власного виготовлення. Грамоті хлопчик вивчився в бідного дяка. І тоді вже став заробляти свої перші копійки тим, що писав бабам заупокійні спогаду
Фізично працювати початків із чотирнадцяти років. У шістнадцять визначився в пішу пошту й повинен був раз у тиждень ходити
За таких умов з нього міг би вийти поет начебто Бернса або Кольцова, але в Рыжова була інша складка, – не поетична, а філософська… Поштова торба настільки була дарма його могутній спині, що він, крім цієї, завжди носив із собою іншу сумку, у якій лежала товста книга, що мала на нього нескоримий вплив. Книга ця була Біблія”.
Рыжов знав напам’ять писання багатьох пророків і особливо любив Исайю.
У Солигаличу вмер старий квартальний, і Рыжов задумав проситися на його місце. Посада ця, хоча й невисока, по значимості стояла для жителів таких повітових городків на 4-м місці (після імператора, губернатора й городничего).
“Місце досить вигідне, якщо людина, його що займає, добре вмів стягнути з кожного воза поліно дров, пари бураков або капустина; але якщо він не вмів цього, то йому було б погано”. Рыжов з першого ж дня служби “виявився за посадою запопадливий і справний”. Порядок на базарі й у всьому місті він навів досить швидко.
Слабких захищав, нахаб карав, а ледарів і бурлак визначав на роботу. І що було самим дивним – не брав хабарів, відповідаючи так: “Винагороду брати Бог забороняє”.
Городничий же, не одержуючи від нового квартального підношень, “обурився духом і спорудив на Рыжова їдке гоніння”. Тому що він не міг знайти неправди або вади в службовій діяльності Рыжова, те попросив протопопа дізнатися, немає чи в Рыжове якого-небудь духовного недбальства, гріха і єретицтва. Але протопоп відповідав, що “явного неправослав’я в Рыжове він не вбачає, а зауважує в ньому якусь гординю…” А протопопица, сміючись, сказала чоловікові: “От би кому пристало у вівтаря стояти, а не вам, обиралам духовним”.
Рыжов не піклувався, що про нього думають: він чесно служив всім і не догоджав нікому; у думках же своїх звітував Богові. За що його й поважали, хоча й говорили глумливо, що квартальний у них ” такий-якийсь-отакий”. Через тридцять років бездоганної служби, він був поставлений городничим.
Щоденник Рыжова за назвою “Однодум”. Було в Олександра Рыжова одне захоплення
Вів він своєрідний щоденник, у який заносив біблійні цитати й свої міркування про життя. Якщо відбувалася яка важлива подія – стихійне лихо, коронація государя, поява нового закону – Рыжов записував це в більший зошит, супроводжуючи все це власними коментарями. Зошита, у міру їхнього заповнення, підшивав в одну обкладинку, на якій стояв багатозначний напис “Однодум”. Ніхто не знав, що таїться в цій книзі, і від цього вона здавалася навколишньої не тільки таємничої, але й крамольної
З появою книги, вона одержав прізвисько Однодум, що приклеїлося до нього до кінця життя. Новий Костромський губернатор С. С. Ланской відвідав з інспекцією Солигалич і був досить здивований, що на такому “звабному” пості перебуває надзвичайно чесний і безкорисливий чиновник. Зацікавився губернатор і “Однодумом”, тому що йому послужливо донесли про підозрілу книгу
Погортавши її, Ланской зачудувався, що колишні пророцтва Рыжова здійснилися. По закінченні двох років квартальному Рыжову був присланий дарующий дворянство Владимирський хрест – перший володимирський хрест, подарований квартальному. “І хрест і грамота були вручені Олександрові Опанасовичу з оголошенням, що визнаний гідним він сіючи честі й цього дарування по поданню Ланского.
Рыжов прийняв орден, подивився на нього й проговорив уголос: “Дивак!” Жив Олександр Опанасович до дев’яноста років, акуратно відзначаючи все у своєму “Однодумі”. І ще багато років після його смерті люди згадували дивного філософа
(1 votes, average: 5.00 out of 5)