Скорочено “Мальтійський сокіл” Хеммета

Незабаром Спейд одержує похмурі звістки: Арчер убитий. Трохи пізніше знаходять убитим і Терзби. Поліція підозрює Спейда у зведенні рахунків.

Той же, охороняючи, як і покладено приватному детективові, інтереси клієнта, відмовляється розголошувати деталі справи. Однак незабаром виявляється, що мисс Уондерли ввела Спейда в оману історією осестре.

Її сьогодення ім’я – Бриджит О’шонесси, і Хмари насправді згущаються над її головою. Вона просить захисти, хоча й відмовляється пояснити, що саме трапилося. До Спейду є хтось Джоэл Кейро.

Він

намагається повернути зниклу в нього річ, що, по його припущеннях, може перебувати в Спейда. Переконавшись, що його підозри безпідставні, Кейро пропонує Спейду відшукати цей коштовний предмет за винагороду в п’ять тисяч доларів. Коли Спейд розповідає про цей візит Бриджит О’шонесси, та приходить у сум’яття й благає не кидати її на сваволю долі

Спейд улаштовує їй і Кейро щось начебто очної ставки, і дівчина погоджується повернути за певну суму що цікавить Кейро статуетку із зображенням сокола. Є поліцейські й забирають Кейро “для з’ясування обставин”, а дівчина розповідає, що статуетка

добута в Константинополі в російського генерала Кемидова. Підозрюючи, що Кейро навряд чи заплатить за цю роботу, вона й Терзби спішно покинули Константинополь. Однак вона не довіряла й Терзби, уважаючи, що він, швидше за все, спробує неї надути. Між нею й Спейдом виникає щось більше, ніж ділове співробітництво

Вони виявляються в постелі. Але поутру, поки Бриджит ще спить, Спейд відвідує її квартиру й проводить там обшук, але сокола не знаходить. Спейд зауважує, що за ним стежить якихось парубків

Його кличуть Уилмер, і він – права рука людини по ім’ю Каспар Гутман, що також жадає контактів зі Спейдом. Саме Гутман повідомляє Спейду, що являє собою статуетка, навколо якої киплять страсті. У свій час вона була виготовлена лицарями ордена іоаннітів у подарунок імператорові Карлові V, що передав їм острів Мальта. Але галера, на якій серед інших коштовних вантажів перебувала статуетка, не потрапила в порт призначення

Корабель захопили алжирські пірати, і потім золотий сокіл починає мандрувати по белу світла, переходячи з рук у руки. Хтось із власників з обережності покриває сокола чорною фарбою. Гутман виходить на слід сокола, коли той попадає до грека-підприємця. До заповітної мети, здавалося б, рукою подати, але грек гине при загадкових обставинах, а статуетка зникає з його будинку

Витративши на пошуки сімнадцять довгого років, Гутман нарешті знаходить сокола в Константинополі, але його теперішній власник, відставний російський генерал, не бажає розставатися із дрібничкою, щирої цінності якої він, зважаючи на все, не представляє. Тоді доводиться піти на крадіжку, проте в руки Гутмана сокіл не попадає. Гутман не сумнівається, що лише мисс О’шонесси знає місцезнаходження сокола, а оскільки сліди її загубилися в Сан-Франциско, він пропонує Спейду чималі гроші за допомогу у відшуканні сокола.

Але привабливе речення обертається блефом: у скроні Спейду подмешан наркотик, він виявляється на кілька годин без свідомості й, опам’ятавшись, поні томить, що його просто вивели із гри, щоб встигнути без перешкод відшукати Бриджит. Бриджит кудись зникає, і Спейду доводиться як варто потрудитися, перш ніж він розуміє, що вона, швидше за все, відправилася зустрічати пароплав “Палома”, що прибув з Гонконгу

Коли на борті “Паломы” спалахує пожежа, Спейд розуміє, що ця лише перша ланка в ланцюжку нових драматичних подій. Тим часом у поліції Спейду повідомляють, що Арчера застрелили зі зброї Терзби, у якого й до цього минулого неприємності з американськими правоохоронними органами. Щодо того, хто вбив Терзби, ясності як і раніше немає й підозри зі Спейда поки не зняті.

Спейду вдається встановити, що Бриджит О’шонесси побачилася із Джакоби, капітаном “Паломы”, але потім до них приєднався Гутман з компанією. Поки Спейд і його секретарка міркують про те, що могло приключитися із Бриджит, на порозі контори з’являється висока худа людина зі згортком вруках.

Не зумівши нічого пояснити, він падає намертво – смерть наступила в результаті множинних кульових поранень. У згортку той самий мальтійський сокіл, через якого й трапився весь переполох.. Дзвонить телефон. Бриджит О’шонесси перебуває в отеленні “Олександрія” і просить приїхати – їй нібито загрожує страшна небезпека

Здавши сокола в камеру схову, Спейд відправляється визволяти дівчину, але тривога виявляється помилковою. Спейд вертається до себе додому, де його вже чекають Гутман, Кейро, Уилмер і Бриджит. Починається торгівля

Спейд готовий взяти в обмін на птаха десять тисяч доларів, але вимагає, щоб Уилмера здали поліції як убивцю Терзби й Джакоби. Після довгих переговорів Гутман погоджується. Незабаром секретарка Спейда привозить згорток ссоколом.

Зі слізьми розчулення на очах Гутман розвертає папір, починає зскрібати ножем чорну фарбу, але, до загального потрясіння, під чорним захисним шаром не золото, а свинець. Коштовність виявляється фальшивкою. Гутман, втім, недовго віддається зневірі.

Він виражає готовність продовжити пошуки до переможного кінця. Спейд повертає більшу частину з отриманої їм суми, Гутман, Кейро й Уилмер віддаляються, але після їхнього відходу Спейд зв’язується з поліцією й здає всю трійцю

Однак поліцейські застають у живі лише Кейро й Уилмера, Хлопчисько не простив своєму босові зради й розстріляв у нього всю обойму з пістолета. Тепер Спейд змушує Бриджит О’шонесси розповісти, як усе було насправді. Її оповідання виявляє собою вигадливе сполучення правди й неправди, але Сэма Спейда важко обвести навколо пальця. Завдяки його навідним запитанням, виправленням і коментарям нарешті-те спливає істина, що ніяк не можна назвати світлої.

Майлза Арчера застрелила Бриджит О’шонесси, а не Флойд Терзби.

Причому зроблено це було по холодному розрахунку. Побоюючись свого спільника, вона вирішила вивести його із гри будь-яким способом. Убивши Арчера з його зброї й знаючи про те, які непрості відносини в Терзби з американською поліцією, вона тим самим майже стопроцентно виводила його з погоні за соколом, що вони добули спільними зусиллями в Константинополі, а потім були змушені спішно йти від Гутмана й компанії.

Тоді-Те вона й придумала відправити статуетку манівцем через Гонконг на “Паломе”. Але занадто швидка поява в Сан-Франциско Гутмана знову змусило її звернутися в детективне агентство Сэма Спейда.

Підступна інтриганка, що безжалісно використовує людей заради досягнення своїх особистих цілей, а потім відкидає їх через непотрібність, вона й тепер сподівається вийти сухий з води, розраховуючи зіграти на почуттях, які випробовує до неї Спейд. Але той справді крутий детектив і не дає емоціям узяти гору. Він розуміє, що, позбавивши Бриджит від небезпеки тепер, він на все життя залишиться її заручником.

Любов цієї жінки настільки ж фальшива, що й мальтійський сокіл. І поліція у фіналі забирає під варту фатальну Бриджит.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Скорочено “Мальтійський сокіл” Хеммета