І
Було колись – в Україні
Ревіли гармати;
1 Іван Підкова – (?- 1578) – запорозький козак, один із керівників визвольної боротьби молдавського народу проти турецько-татарських загарбників.
Було колись – запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю;
Минулося – осталися
Могили на полі.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
Свідок слави дідівщини
З
А внук косу несе в росу,
За ними співає.
Було колись – в Україні
Лихо танцювало,
Журба в шинку мед-горілку
Поставцем кружала.
Було колись добре жити
На тій Україні…
А згадаймо! може, серце
Хоч трохи спочине.
II
Чорна хмара з-за Лиману
Небо, сонце криє,
Синє море звірюкою
То стогне, то виє,
Дніпра гирло затопило.
“Ануте, хлоп’ята,
На байдаки! Море грає –
Ходім погуляти!”
Висипали запорожці –
Лиман човни вкрили.
“Грай же, море!” – заспівали, –
Запінились хвилі.
Кругом хвилі, як ті
Ні землі, ні неба.
Серце мліє, а козакам
Того тілько й треба.
Пливуть собі та співають;
Рибалка літає…
А попереду отаман
Веде, куди знає.
Походжає вздовж байдака,
Гасне люлька в роті;
Поглядає сюди-туди –
Де-то буть роботі?
Закрутивши чорні уси,
За ухо чуприну,
Підняв шапку – човни стали.
“Нехай ворог гине!
Не в Синопу1, отамани,
Панове-молодці,
А у Царград2, до султана,
Поїдемо в гості!”
“Добре, батьку отамане!” –
Кругом заревіло.
“Спасибі вам!” –
Надів шапку.
Знову закипіло Синє море;
Вздовж байдака
Знову походжає
Пан отаман та на хвилю
Мовчки поглядає.
1 Синоп – портове місто на Чорноморському узбережжі Туреччини.
2 Царград – давня назва Константинополя (Стамбула), колишньої столиці Туреччини.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)