Скорочено “Дві зими й три літа” Абрамова

Ведмедикові Пряслину недовго доводилося жити будинку. З осені до весни – на лісозаготівлях, потім сплав, потім жнива, потім знову ліс. А як з’явиться в Пекашине – баби навалюються: цієї поправ дах, тієї підніми двері.

Ні мужиків у Пекашине. Цього разу, Як завжди, удома його чекали

Ведмедик приїхав з возом сіна, розпитав про хлопцях, наорав за недогляди, потім дістав гостинці – Егорша Ставров, кращий друг, поступився йому свої промтоварні талони. Але хлопці до подарунків віднесли стримано. А от коли він вийняв буханець житнього

хліба…

Багато років не було в їхньому будинку такого багатства – їли мохи, товкли в ступі соснову заболонь. Молодша сестричка виклала новину: завтра з ранку баби будуть корову в силосну яму заганяти

Хитрість така: забивати колгоспну худобину не можна, а от якщо підвести її під нещасний випадок так скласти акт… Пустилася на таку витрату председательша тому, що баби зажадали: вуж літо, а вони так і не відсвяткували перемогу. У застілля піднялася Анфіса й випила за Ведмедика – він за першого мужика всю війну вистояв!

Всі баби хлюпнули йому зі своїх склянок, і в результаті хлопець опинився на повети

у Варвари Иняхиной.

Коли Ганна Пряслина довідалася, що син її ходить до Варвари, спочатку кинулася лаятися, потім на жалість стала брати: “Миша, пошкодуй нас…” Підмовила голову, і, словом, таке почалося, що Варвара виїхала жити в райцентр. З новим чоловіком. Які борошна не прийняли за війну пекашинцы, а ліс – всім борошнам борошно.

Підлітків знімали з ученья, посилали старих, а вуж бабам знижки не було ніякою. Хоч издохни в лісі, а план дай. “Терпите, баби, – повторювала Анфіса

– Скінчиться Війна “. А війна скінчилася, жахнули завдання більше колишнього. Країну треба відбудовувати – так пояснив секретар райкому товариш Підрізів. По осені вдобавок здай податки: зерно, вовну, шкіру, яйця молоко, м’ясо

На податки пояснення інше – міста потрібно годувати. Ну, ясно, міські без м’яса не можуть. От і думай, мужик, скільки дадуть на трудодні: а раптом нічого?

На півдні посуха, звідкись повинне держава хліб брати. Членів партії вже викликали в правління по питанню про добровільну здачу зерна

Ледве погодя уряд оголосив закон про позику. Ганичев, уповноважений райкому, попередив: вище контрольної цифри можна, а нижче не можна. З тим і пішли по хатах.

У Яковлевых не дали ні копійки – погано почалася підписка. Петро Житов запропонував віддати три своїх місячних заробітки, дев’яносто трудоднів, що в грошах становило 13 рублів 50 копійок

Довелося пристрахати звільненням дружини (вона рахівником працювала). Будинок Іллі Нетесова залишили напоследок – своя людина, комуніст. Ілля із дружиною збирали на козу, детишек-те повний будинок. Ганичев став агітувати щодо свідомості, і Ілля не підвів, підписався на тисячу двісті, віддав перевагу державному інтересу особистому

З початку навігації в район прибуло два перших трактори. На один з них сіл Егорша Ставров, що закінчив курси механізації. Ведмедика Пряслина призначили бригадиром, і на заробітки в ліс поїхала Ліза

Головою же в Пекашине став вернувшийся із фронту Лукашин. У Пряслиных була й радість. У ці жнива на косовицю виїхала ціла пряслинская бригада

Мати, Ганна, глянула на пожню – от він, її свято! Рівних Михайлу косарів у Пекашине немає давно, і Лізка веде косовицю на заздрість. Але адже й двойнята, Петро із Гришей, обоє з косками… Звістка про лихо привіз їм Лукашин: Звездоня занедужала

Годувальницю довелося зарізати. І життя перекроїлося. Другої корови їм було не видать. Отут прийшов до Лізки Егорша Ставров і сказав, що до вечора приведе з району корову.

Але щоб Лізка тоді йшла за нього заміж.

Лізі Егорша подобався. Вона подумала, що адже й Семенівну-Сусідку на шістнадцятому році видали, і нічого, прожила життя. І погодилася. На весіллі Ілля Нетесів сказало Михайлу, що старша його дочка, отцова улюблениця Валячи, занедужала туберкульозом. Гукнулася коза-те


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено “Дві зими й три літа” Абрамова