Очікуючи пором, дід Архип і Ленька лягли в тінь від берегового обриву й дивилися на хвилі ріки Кубані. Ленька задрімав, а дід, почуваючи біль у груди, не міг заснути. Ленька був маленький, тендітний (йому йшов 11-й рік), у лахміттях він здавався корявим сучком, відламаним від діда старого висохлого дерева. Дід раз у раз кашляв, кашель був хрипкий, ядушливий, змушував діда піднімати й вичавлював великі сльози
Описується степове марево (мутність повітря, сухий туман), що закривало всі вдалині, але дід не був знаком із цим явищем і вважав, що жару так
Від цієї думки ставало нудно й хотілося повернутися додому, у Росію, але це далеко.
А тут по Кубані подають добре, хоча жебраків не люблять, тому що багато. Прокинувся Ленька й підняв на діда більші блакитні, не по-детски вдумливі, ока. Пором не підходив, а стояв неподалік, тому що його ніхто не кликав. Ленька хотів купатися, але швидка ріка могла його віднести
Дід запропонував прив’язати до ноги Леньки пасок
Пошкодував, що хлопчик не може вчити грамоту, і вже в який раз перевів розмову на тему власної смерті й долі Леньки. Леньке набридли ці розмови, адже вони закінчувалися сварками, тому що на початку їх йому було страшно, потім нудно, і дід, зауважуючи це, зллився, думаючи, що Ленька його не любить і бажає йому смерті. Дід цього разу міркував, що жебраків за людей не вважають, подають тільки заради очищення совісті, ситий і голодний вороги один одному.
Ленька думає піти працювати в трактир, але його там можуть забити, але хлопчик обіцяв кожному не даватися. У монастир краще, думав дід. Отут з’явився козак (ситий, сильний, здоровий) на гарбі (двоколісний віз) і покликав пором
Дід поскаржився, що в Росії (тобто в центральних областях) голод і люди мруть як мухи. Дід обвинуватив землю, мол, люди її висмоктали, а козак, сказав, що все від рук, від гарних рук і камінь народить. На поромі Ленька задрімав (видимий, коштуючи) і впав
Козак довіз їх до станиці. По дорозі Ленька подумав, що знову прийде просити милостиню, брехати про голод у Росії, щоб більше подавали, і його знову будуть задирати хлопчиська. З милостині в основному подають їжу, але вона псується, і її ніхто тут не купує, а краще б давали грошима. По приїзду козак назвав себе (Андрій Чорний) і сказав, щоб вони прийшли до нього на нічліг
Дід і Ленька розійшлися (за бажанням Леньки, хоча окремо він збирав набагато менше), дід затяг свою пісню, а Ленька знайшов кущі й у них заснув. Його розбудив голосний плач. Дівчинка років семи із чорними очами йшла по дорозі й плакала. Ленька захотів їй допомогти
Вона сказала, що втратила хустку, що купив батько й вона його перший раз надягла. Ленька вирішив, що батько поб’є її, але однаково сказав їй іти додому, у всім зізнатися, і навіть запропонував захистити її перед батьком. Але дівчинка відмовилася, тому що її мати не любить жебраків, і пішла.
Ленька прийшов до церкви (вони вмовилися з дідом тут зустрітися), по дорозі думаючи, що якщо дівчинка з багатої сім’ї, те її поб’ють, тому що всі багаті скнари, а якщо з бідної, те немає. Діді багато подавали, і він вирішили йти шукати Андрія Чорного
Але козак, що підійшов до них, повів їх у збірню (будинок, де розміщалося станичне правління). По дорозі дід дав Леньке згорток, щоб той його викинув і запам’ятав, де. Викидаючи, Ленька помітив голубой у квіточки хустка дівчинки.
У збірні їх обвинуватили в злодійстві хустки й кинджала. Колись у Тамані дід поцупив білизну, його за це побили й вигнали
Він потім довго молився й називав себе злодієм. У збірні дід говорив, що не винувато. Леньке стало погано, і він упав. Їх відпустили й вивів зі станиці.
По дорозі дід підібрав згорток з хусткою й кинджалом і показав Леньке.
Хлопчик відразу ж представив, що все сміються їм в особу, а та дівчинка, блискаючи синіми очами, називає його злодюжкою. Починалася гроза. Ленька закричав на діда, назвав його злодієм.
Дід кричав, що все заради Леньки, його майбутнього. Хлопчик злякався, кликав діда в станицю, а той усе говорив і говорив
Гроза була в розпалі. Зі страху Ленька не витримав і втік. Наступного дня діда знайшли там же (під деревом), він ще був живий, але Мова оніміла. Він шукав когось у юрбі, але не міг знайти й плакав.
До вечора він умер і його поховали під тим же деревом (на цвинтарі не можна, тому що злодій: хустка й кинджал знайшли поруч із ним). Леньку знайшли через 2-3 дні: він лежав біля яру особою долілиць вгрязи.
Його поховали поруч із дідом і поставили кам’яний хрест