Скорочено “Цукровий німець” Клычкова

Перша світова Війна. Солдати дванадцятої роти – учорашні мужики із села Чертухино. Миколай Митрич Зайцев, син чертухинского крамаря, молодий хлопець, недавно зроблений у зауряд-прапорщики.

Його всі кличуть Зайчиком. Він майстер складати пісні

Зайчик – людин добрий і безмовний: всі (і навіть фельдфебель Іван Палыч) звертаються з ним безцеремонно. Якось раз під час огляду на Зайчика накричав командир – за те, що взводним у нього був Пенкин Прохор Акимыч, рудий і рябий. Від розгубленості Зайчик дав ляпас єфрейторові Пенкину, а ввечері

кинувся йому в ноги й просив прощення.

Роті приходить інструкція. У ній говориться, що солдатів висадять із кораблів, щоб вони прямо “з моря” напали на німців

Усе в жаху. Рота причащається перед вірною смертю. Але операцію скасовуються

Солдати вірять, що війна незабаром скінчиться. Однак роту з резерву знову посилають на лінію фронту, до ріки Двіні. У бліндажі єфрейтор Пенкин розповідає казку про виродливого царя Ахламоне, що відмовився від багатства, став ходити по землі жебраком і зробився красенем

Життя роти йде своєю чергою. У віконця в спостережному пункті вбитий один із чертухинцев, Василь

Морковкин. У відхожому місці застрелений денщик Зайчика, Анучкин.

А ротний, Палон Палоныч, шпыняет Зайчика за віршування. Зайчика, одного із всієї роти, відпускають додому в коротку відспустку. По дорозі його обстрілюють німці. Він не з’являється в штабі, де повинен виправити паперу про відпустку, і його вважають зниклої без вести

Ротний Палон Палоныч (як завжди, п’яний) наказує денщикові Сеньке принести з іншого берега Двіни шматок німецького колючого дроту. Той усім хвастається, що обдурив командира (приніс дріт, тільки не німецьку) і одержав за це орден. Двіна розливається й заливає окопи

Чертухинцам (на відміну від багатьох інших) вдається врятуватися. Зайчик же просто заплутав і, не зайшовши в штаб, відправився додому. Радісно зустрічають його старовіри-батьки, Митрий Семеныч і Текля Спиридонівна

Але чекає його й погана звістка. Клаша, дочка батька Никанора, що Зайчик любив і з якої обвінчався в старообрядницькій молитовні “у дусі й світлі”, вийшла заміж за іншого, богатого. Ще Зайчик довідається страшну історію Пелагії, дружини Прохора Пенкина, Чоловік виїхав на війну, а в молодій дружині “бушувала кров”.

Вона намагалася спокусити старого свекра. Свекор умирає, а Пелагія, согрешив з пастушком Игнаткой, чекає дитини

Потім вона кінчає із собою. П’яний диякон Панас уночі в лісі натикається на її тіло й розповідає небилиці про страшну бабу з мотузкою. Зайчик, зайшовши в ліс, теж бачить тіло Пелагії.

Там же він зустрічає циганку, що радить йому остерігатися води. Ямщик Петро Еремеич вирішує бігти із Чертухина: він не хоче віддавати для фронту своїх коней

Петро Еремеич підвозить Зайчика до міста Чагодуя. Там вони випивають із дияконом Панасом, що збирається йти до царя й сказати, що він, диякон, у Бога не вірить. У місті Зайчик зустрічає Клашу, Вона веде його до себе, у спальню.

Але приходить її свекор, і Зайчик змушений бігти через вікно. Миколай Митрич виявляється у вагоні разом з дияконом Панасом

Той говорить, що Бога більше ні, а тільки боженята – свій у кожного народу. Поїзд приходить у Питер. Диякон кудись зникає.

А Зайчик знайомиться в Питере із сивою жінкою, схожої на Клашу.

Жінка веде Зайчика додому, але він тікає й прямо звідти на вокзал – на фронт. Зайчик нікому не говорить, що побував будинку, щоб не повідомляти страшну новину Пенкину. Миколай Митрич дає писареві Пек Пекычу хабар і довідається, що ротний тепер під наслідком (“полроты водою віднесло!”), а він, Зайчик, представлений до підвищення. Ротний Палон Палоныч майже розуму втратився: мовлення став вести дивні про чортів

А Зайчик прийшов до нього напідпитку й черід сперечатися про віру (словами диякона Панаса). Ротного після того відвозять у лікарню, а Зайчик стає замість нього командиром. Солдатів перекладають на нові позиції. Напроти них, посередині Двіни, – острівець, на якому встигли зміцнитися німці

Сенька, що був денщик Палон Палоныча, придумує хитромудрий пристрій, яким підривають “островушных” німців. На свято Покрова солдатам привозять подарунки. Вони п’ють чай разом з командиром. Зайчик іде за водою до ріки, а німці, як не дивно, по ньому не стріляються

На іншому березі німець теж виходить за водою. Зайчик вистачає гвинтівку й убиває його. Після цього випадку Зайчик лежить у бліндажі сам не свій.

Увижається йому маленький цукровий немчик, що цілиться внего.

А німці дійсно відкривають сильний вогонь. Всі солдати вважають це відплатою за вчинок командира. Іван Палыч після проведеної під обстрілом ночі знаходить зруйнований Зайчиком бліндаж. Він витягає звідти напівживого командира, сподіваючись, що одержить за це орден


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

alt

Дізнайтесь вартість своєї роботи

Безкоштовна оцінка замовлення!

Оцінимо за півгодини!

Скорочено “Цукровий німець” Клычкова