Скорочено – БАЛАДА ПРО ЧОРНУ ТУГУ – ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА

11 КЛАС

ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА

БАЛАДА ПРО ЧОРНУ ТУГУ

Клюють півні темний обрій,

Ніяк сонця не знаходять;

Самотина Горова

Із гори крутої сходить.

Пахне кіньми і тінями

Її тіло, лите з бронзи,

Груди, два курні ковадла,

Круглим жалем тужать-стогнуть.

“Самотино, що шукаєш,

Чом блукаєш самотою?”

“Чом блукаю, сама знаю,

Що тобі до мого болю?

Я шукаю в цьому краї

Саму себе, свою долю”.

“Самотино, моє горе,

Коли кінь закусить повід,

Заженеться з гону в море,

Буйна хвиля його

втопить”.

“Не кажи мені про море!

Проростає туга чорна

На оливковій землі

Під зелений шепіт-гомін”.

“Ти скажи, яка ж то туга,

Яка мука невгамовна,

Що з очей тобі сльозить

Гіркота терпка лимонна?”

“Мечусь дома, як причинна,

З тою тугою жалькою,

Волочаться долі коси

І по кухні, й по алькову.

Все на мені з тої туги

Гагатом чорним холоне…

Ой льолі ж мої ллянії,

Ой макове моє лоно!”

“Самотино! Вмийся біло

Непочатою водою,

Собі серце заспокой,

Може, знайдеш свою долю”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено – БАЛАДА ПРО ЧОРНУ ТУГУ – ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА