Скорочено “Агасфер” Гейму

Безсмертні парфуми Агасфер і Люцифер, створені Богом у перший день, низвергнуты з небес за відмову поклонитися Адамові, що був створений на їхніх очах з пороху й чотирьох стихій. Шляхи їх розходяться, тому що Агасфер на відміну від Люцифера, що жадає повного знищення всього створеного, сподівається на те, що мир можна змінити. Відтепер він приречений скитаться по землі до Страшного суду.

Агасфер намагається переконати ребе Йешуа, що вірить, що він – Син Божий, що здобув любов і благовоління Батька, у тім, що Бог, Творець Всесвіту, не є Бог

любові. Якщо Йешуа – воістину Син Божий, то він повинен змінити цей мир, повний жорстокості й не справедливості. Але Йешуа відмовляється боротися з Богом і затвердити Царство своє на землі: він переконаний, що любов сильніше меча, готовий стати жертвою, приреченої на заклання, і взяти на себе гріхи миру

Агасферові відомо все, що очікує Йешуа: зрадництво Іуди, суд, розп’яття, смерть і Воскресіння, після чого він піднесеться до Бога. Але це, як доподлинно відомо Агасферові, нічого не змінить у світі, настільки немудро влаштованому. Агасфер зустрічає Люцифера, що, граючи на жадібності Іуди Искариота, вселяє йому думка

зрадити свого вчителя, якщо той сам захоче, щоб Іуда його зрадив

Агасфер дорікає Йешуа в пасивності й пророкує, що після його смерті навчання його зіпсують і в ім’я любові будуть творити жорстокості й несправедливість. Востаннє Агасфер умовляє Йешуа стати вождем і царем Ізраїлю, коли той несе хрест на Голгофу й хоче передохнути у воріт будинку Агасфера. Агасфер ховає під одягом вогненний меч Божий, він готовий підняти його заради страждальця й розсіяти його ворогів, але той бажає до кінця випити чашу, що дав йому Батько.

Агасфер, розгніваний його впертістю, проганяє Йешуа, а той проклинає його, сказавши, що відтепер він, Агасфер, повинен буде чекати повернення Сина Людського. Люцифер переконує Агасфера піти до Йешуа й запитати його, чого ж він домігся тим, що взяв на себе гріхи миру, тому що мир не став краще після його мученицької смерті

Агасфер порушує небесний спокій Сина Людського й призиває його до відповіді, але той як і раніше затверджує, що істина – у Богу, хоча Агасфер бачить, що його віра в мудрість і справедливість Батька похитнута. Агасфер і Йешуа відправляються на пошуки Бога. Вони мандрують у бескрайности Шеола й зустрічають древнього старця, що пише на піску письмена Книги Життя, а вітер відразу здуває їх.

Цей старець і є Бог. Він давно вже розчарувався у своєму Утворі: воно живе за власними законами й немає ніякої можливості що-небудь змінити в цьому жахливому світі, що зробився невпізнанним навіть для нього, його Творця

Син Людський обурений тим, що Батько послав його на хресне борошно, заздалегідь знаючи, що вона буде даремною. Син Людський іде війною на священні підвалини, і починається Армагеддон, остання битва на землі. За Сином Людським скакають чотири Вершники, які звуться Вогонь, Війна, Голод і Смерть, за ними ідуть полчища Гога й Магога й ангели безодні, низвергнутые з небес на шостий день Утвору разом з Люцифером і Агасфером, а поперед них крокує звір про сім голів і десять рогів, ім’я якому – Антихрист.

Люцифер і Агасфер спостерігають за готуваннями кбитве.

Зірки падають із неба, відчиняючи джерела безодні, вся земля палає, люди ховаються в печери й гірські ущелини, але й там їх наздоганяє смерть. Син Людський зі своїм воїнством перетинає небеса, піднімаючись усе вище в пошуках нового Єрусалима, вибудуваного з ясписа й чистого золота, але його ніде немає. Коли його воїнство починає нарікати. Син Людський повідомляє, що Бог зазнав поразки й утік, і відтепер Він, Син Людський, став Богом і створить нове небо й нову землю, царство любові й справедливості, де людин не буде ворогом людині.

Але всі сміються над наївними словами Сина Людського: чотири вершники, Гоги й Магоги й всі сім голів Антихриста. Лунає пекельний регіт Люцифера, і з’являється той самий старець, що писав Книгу Життя

Син Людський намагається вбити його мечем, але старець говорить йому, що Син – подоба Батька й невіддільний від Нього. Старець стає таким величезним, що в його десниці може поміститися все суще, і вимовляє Своє Ім’я, таємне ім’я Бога. На очах Агасфера, що спостерігає цю сцену, все зникає: серед навколишньої порожнечі – лише фігура ребе Йешуа, кволого й виснаженого

Агасфер чує далекий сміх: це все, що залишилося від Люцифера, Володаря безодні й великого борця за порядок. Агасфер і Йешу” падають у безодню, що є одночасно простором год часом, і немає в ній ні верху, ні низу, лише потоки часток – ще не розділених світла й тьми. Агасфер і Син Людський зливаються в любові й стають єдиним цілим, а оскільки Бог єдиний із Сином своїм, те й Агасфер стає єдиним з Ним: “однією істотою, однією великою думкою, однією мрією”.

Студиозус Паулус фон Эйцен, що направляється у Виттенберг, щоб учитися в Лютера й Меланхтона, знайомиться на постоялому дворі з якимось Хансом Лейхтентрагером (значення німецького прізвища Лейхтентрагер тотожно змісту ім’я Люцифер: несуче світло, светоносец), що стає його постійним супутником і коштовним порадником протягом всього життя Эйцена. Завдяки допомозі Ханса, якому ведені всі секрети магії й чарівництва; ледачий і недалекий, але честолюбний Эйцен успішно здає іспити, здобуває довіру й підтримку Лютера й стає пастором. Він робить кар’єру, не замислюючись про те, чому Ханс опікує нею і які мети переслідує.

На життєвому шляху Эйцена не раз встає таємнича фігура Вічного Жида, або Агасфера, що незмінно залишає в дурнях жадібного й сластолюбного Эйцена, лютого антисеміта, для якого християнська релігія – лише спосіб розправитися зі своїми супротивниками й домогтися міцного положення в суспільстві. Эйцен улаштовує диспут між християнами й іудеями й запрошує Вічного Жида, Агасфера, для свідчення про те, що Ісус був справжнім Месією й Сином Божим

Так Эйцен сподівається звернути іудеїв у щиру віру й прославитися по всій Німеччині. Але Агасфер лише насміхається над тупістю й релігійним святенництвом Эйцена, за що той піддає його жорстокому катуванню. Агасфер, побитий шпіцрутенами, умирає, а Эйцен сподівається, що нарешті позбувся від настирливого єврея.

Проходить багато років, але Агасфер, такий же моложавій і глузливий, як, і при першій зустрічі, знову з’являється перед старим Эйценом.

Разом з Лейхтентрагером, що уже не приховує, що він – Люцифер, Владика Пекла, Агасфер, забирає душу Эйцена, зачитавши йому слова пророка Иезекииля, обличающие дурних пастирів. Професор Єврейського університету Йоханаан Лейхтентрагер вступає в переписку із Зигфрідом Вайфусом і повідомляє його про те, що особисто знаком з Агасфером, сучасником ребе Йешуа, або Ісуса Христа. Войовничий атеїст Байфус, що коштує на позиціях діалектичного матеріалізму, намагається довести Лейхтентрагеру, що этого не може бути, але наприкінці переписки зненацька для себе настільки захоплюється загадкою Агасфера, що “компетентні органи” ГДР, що спостерігають за перепискою двох професорів, зрештою рекомендують Байфусу не відповідати на листи з Ізраїлю: вони стурбовані тим, що Лейхтентрагер збирається разом зі своїм другом Агасфером приїхати в ГДР і в такий спосіб переконати марксиста Байфуса в реальному існуванні Вічного Жида, Проте нікому не вдається перешкодити їхньому приїзду в ГДР. 31 грудня 1981 р. вони відвідують Байфуса в Інституті наукового атеїзму, після чого він запрошує їх до себе додому, де його сім’я в колі численних друзів готується до святкування Нового року.

Байфус защіпається з Агасфером і Лейхтентрагером у своєму кабінеті й, як розповідає згодом його дружина, про щось довго й гаряче сперечається з ними. Після напівночі в стіні кабінету Байфуса виявляють більшу діру з обвугленими краями, але ні його самого, ні його ізраїльських колег у кімнаті не виявляється

У ході розслідування з’ясовується, що ізраїльські громадяни А. Агасфер і И. Лейхтентрагер не одержували візи, а контрольно-пропускні пункти не зареєстрували їхній в’їзд і виїзд. Пізніше стає відомо, що в ніч із 31 грудня 1980 р. на 1 січня 1981 р. з дозорної вежі в прикордонного переходу на Фридрихштрассе чергові спостерігали трьох невідомих осіб, які рухалися по повітрю. За двома тягся вогненний хвіст, а третього вони несли під руки. Порушники границі перелетіли границю ГДР, після чого набрали висоту й зникли з поля зору

Але об цьому “компетентні органи” довідалися набагато пізніше, тому що чергових обвинуватили у вживанні спиртних напоїв під час несення служби й вони відбували покарання


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Скорочено “Агасфер” Гейму