У змалюванні своїх героїв драматург використовує іронію, шарж та гостру сатиру, що дає можливість різко висміяти нігілістичну позицію українського міщанства в питанні національного відродження. У п’єсі подано ряд яскравих типів, які сягають до національної символіки доби. В особі головного героя Микола Куліш висміює українських перевертнів, які відцуралися всього рідного, своєї нації, своєї мови.
Мина Мазайло по-мавпячому намагається копіювати все російське, категорично заперечує все українське і готовий вбити рідного сина, який
Найбільшим винаходом обивателя Мини є електрична мухобійка. Патронує русифікацію Мазайла тьотя Мотя Розтергуєва із Курська. Чорносотенна тьотя воліє бути “ізнасілованной, нежели українізованной”. З тонкою іронією показано хуторянина-провінціала за поглядами дядька
Осібно стоїть образ представника інтелігенції. Іронічно подано постать комсомольця – філолога Мокія Мазайла. Йому притаманний духовний інфантилізм. Мокій – гордий свого прізвища і громадянства України, не вірить у можливість знищення нації.
Кожна з постатей п’єси має певні ідейно-естетичні функції. “Мина Мазайло” – класичний зв’язок політичної комедії “дискусійного” жанру. Цим твором Микола Куліш вдало продовжив традиції української комедії, старовинної інтермедії та вертепу.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)