Скільки поколінь юних читачів учить ці рядки на пам’ять! Тичина не відразу став улюбленим поетом молоді. Поет був майстром лірики політичної, цивільної, філософської. А поруч із політичними віршами з’являлися вірші про любов:
Не дивися так радо Яблоневоцветно. Стогнуть зорі, як пшениця: Буду я журитися
Найвидатнішим явищем ранньої поезії Тичини була поява в 1918 році першої книжки “Сонячний кларнет”. “Ніколи не забуду, – згадував М. Бажан, – тої безсонної ночі, коли мій друг приніс мені книжку з ясними соняшниками на
Подивилася ясно, – запекли скрипки! Обійняла востаннє, – у моїй душі Ліс мовчав у сумі, у чорному акорді Запекли скрипки в моїй душі
Тичина відрізнявся природженим талантом мислити музичними описами; йому властива здатність сприймати звуки у
Знав я, знав: навіки, – промені, як вії! Більше не побачу, – сонячних очей Буду вічно сам я, у чорному акорді
Промені, як вії сонячних очей!
Сила поезії Тичини була, є й буде в тім, що її висока ідейність пройшла крізь розум, серце й волю поета, а тому важко провести грань між ним і його ліричним героєм. От вірш “Я стою на кручі…”
Я стою на кручі! За рікою дзенькоти: Чекаю твоїх вітрил я Тінь там тоне, тінь там десь… Випливають хмари
Смуток росте, немов колосся: Хмари закривають хвилі Смутно, сам я, світлий сон…
Автор використовує повторення однорідних приголосних звуків (алітерація), які підсилюють смуток:
Вірю яснозорно За рікою дзенькоти: Сплю волосожарно Тінь там тоне, тінь там десь…
Припливеш, притечеш Смуток росте, немов колосся: З пісень про сонце!
Смутно, сам я, світлий сон…
Багато його віршів, у яких звучить гімн життя, весні, любові, що обновляє й підносить душу людини, давно стали улюбленими, особливо для молоді