Через терни еміграції, душевний розпач, невисловлену любов до Батьківщини, торування власного поетичного шляху повернувся в Україну Тодось Осьмачка. Його творчість у 20-х роках XX століття зазвучала оригінально й несподівано переконливо. Збірки “Кручі”, “Скитські вогні”, “Клекіт” зустріли шалений опір пробільшовицької критики.
Бо в поезіях струменіло критичне ставлення до соціалістичного режиму.
Наприклад, у вірші “Деспотам” письменник звертається до представників влади: …нехай у лапах вашої гордині в безодню
У жодній країні не могла знайти спокій бентежна душа митця. Бо любов до рідної землі, Черкащини, переслідувала талановиту людину, виливаючись на папері сповненими болю віршами: Не те тут говорить і сміх для привіту, Й душа у молитві вже, певно, не та, І тільки на тлі безконечного світу Та сама й незмінна моя самота… Це рядки з поезії “Незмінність”, де змальований фізичний
Останні роки життя Т. Осьмачка жив у Америці.
Нервова хвороба наклала трагічний відбиток на поетову душу. Помер Осьмачка в одній ‘ з лікарень США 7 вересня 1962 року самотній і забутий. Пройшло не одне десятиліття після смерті талановитого українця, щоб з новою силою зазвучали його твори в рідній стороні.
Тодось Осьмачка повернувся до України самобутньою творчістю, в основі якої лежать любов, героїчне почуття вічної правди і краси народу.