На самому початку добутку ми можемо бачити його життя в Петербурзі. Увесь час Обломів “усе лежав і постійно в одній кімнаті, оді ми його знайшли, що служила йому спальнею, кабінетом і приймальнею…”. Кімната була обставлена старими добротними речами, і в ній постійно підтримувалася видимість порядку, але досвідчений погляд міг би помітити це “…бажання абияк дотримати йесогит неминучих пристойностей, аби тільки відскіпатися від них…”. Це і є “обломовщина” – пан, що лежить на дивані й час від часу задається питанням
У чому ж причини цього явища? ” чиПрищепилося воно з дитинства або виробилося згодом?” – от питання, що ми мимоволі собі заду-л. Для відповіді на нього ми повинні перенестися в сон Обломова, побачити дитинство Іллі Ілліча, подивитися, які ж причини такого явища,
Перша частина роману “Обломів” присвячена одному звичайному дню героя, що проводить його не встаючи з дивана. Неквапливе
Любов до Ольги Іллінською будить душу героя до активного, діяльного життя. Ці зміни зв’язуються в думках Обломова з необхідністю “скинути широкий халат не тільки із плечей, але й з душі й з розуму”.
Всі начебто милостиво, але це зовсім не виходить, що Ілля Ілліч цілком удоволений своїм теперішнім положенням. Він усвідомлює злиденність і порожнечу своєї бездарно прожитого життя, своє духовне падіння. Герой строго судить себе за лінь і пасивність, соромиться свого барства, порівнюючи свою душу зі скарбом, заваленим усяким сміттям. Перед ним виникає болюче питання: “Отчого я такий?” Відповідь на нього письменник дав у главі “Сон Обломова”, що називають “увертюрою всього роману”.
Героєві сниться дитинство в патріархальної Обломів-Ке, ми бачимо соціальні умови, які сформували його характер. Жвавому й допитливому Илюше не дозволяють навіть самому одягтися. Праця тут – привілей двірських слуг, які невсипно стежать за маленьким паничем, попереджаючи всі його бажання…
З точністю, який позаздрив би сам Фрейд, письменник проаналізували дитинство героя, середовище, що формує в живому й цікавому маляті інертність, недотепність, млявість душі й тіла. Тиша й непорушний спокій царюють у вдачах людей у тім краї. Ні грабежів, ні вбивств, ніяких страшних випадків не бували там; ні сильні страсті, ні відважні підприємства не хвилювали їх”.
Безглузде кругообертання днів, де до обіду обговорювали обід, після обіду спали, а прокинувшись, пили чай, займалися “чим-небудь” і починали готуватися кужину.
Сон переносить Обломова в часі, але майже нічого не міняється в його існуванні. Вірніше, зміни є, але вони чисто зовнішні. Небагато навчання в “пансіоні” німця Штольца не перешкоджає його неробству, тому що на книгу його батько дивився “як на річ, призначену для розваги, від нудьги й від нема чого робити”, і коли Илюша причинявся хворим, його охоче залишали будинку. ” Ученье-Те не піде, а здоров’я не купиш”.
Сам характер цього героя визначає його пересічну, нецікаву долю, позбавлену зовнішнього руху, значних і яскравих подій, захоплюючої інтриги. Але незважаючи на те, що нічого особливого у романі не відбувається, читається він з неослабеваемим інтересом. Може бути, причина цього таїться у виразності і яскравості мови письменника, у його неповторному гуморі, з яким описані знамениті сцени сперечань Іллі Ілліча із кріпосним слугою Захаром. Думає ся, позбавляючи життя героя зовнішніх подій, автор зосередив основну увагу на його напруженому внутрішньому світі.
Адже життя Обломова зовсім не так спокійне й безтурботна, як це здається спочатку.
Кріпосницький уклад Росії не тільки прирікав на злидарське й безправне положення російський народ, але й калічив душу підростаючого дворянина, убиваючи в ньому прекрасні задатки характеру. В Обломове часто бачать тільки згубний вплив кріпосного рабства й барства. Але в ньому є дуже багато привабливих якостей, породжених тим же патріархальним середовищем.
Це його доброта, критичне відношення до себе, глибокий аналітичний розум, чесність, широта душі, прагнення до чого вищому. Илюша Обломів вихований на російських народних казках і билинах. Він росте на лоні м’якої среднерусской природи, що обіцяє людині спокій і тишу, оточена любов’ю й пещенням.
Тому йому органічно далека суєта й ощадливість. Він шукає в житті “розуму, волі, почуття”.
И таке прекрасне, всеосяжне почуття, як любов до Ольги Іллінською, опромінює життя Обломова, будячи його душу, вселяючи надію на щастя. Але якщо він любить щиро й ніжно, те в почуттях Ольги явно переважають розрахунок і марнославство. Вона поставила перед собою важку й шляхетну мету – розбудити до життя сплячу душу.
Може бути, це почуває Ілля Ілліч, і для нього любов стає випробуванням, якого він не витримує. Слабкі спроби Обломова змінити своє існування терплять крах. Герой продовжує лежати на дивані, укриваючись від вторгнення зовнішнього життя
Отже, що ж таке обломовщина? Це поняття набагато ширше, ніж здається на перший погляд. У нього входить весь патріархальний уклад російського життя з його лінню, ледарством, св сполученні з добротою, любов’ю, поетичністю.
Крім того, благополучне трудове й культурне життя Штольцев являє собою модернізований буржуазний варіант обломовщини. Отже, цим поняттям можна позначити взагалі такий стан, що зупиняється у своєму розвитку, замикаючись на особистих інтересах, а виходить, є неповноцінним.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)