Свято Івана Купала – одне з найвидатніших дохристиянських свят. Ще кілька десятиліть тому воно було досить популярним на території України. І сьогодні в сільській місцевості можна віднайти певні залишки давнього свята.
Власне свято Івана Купала пов’язане з поклонінням божествам природи, культ яких був досить розповсюдженим у дохристиянські часи. Про давність цього свята говорять обряди та дійства, пов’язані з ним: вогнища, через які стрибали юнаки і дівчата, колеса, які підпалювали і скочували з річкових та озерних схилів
За “поведінкою” вінків можна було дізнатися про подальшу долю, очікуваний шлюб. Вінки пускали по воді, супроводжуючи це дійство обрядовими піснями.
Зі святом Івана Купала пов’язано чимало народних вірувань. Одне з них – цвіт папороті. За давніми легендами, папороть цвіте один раз на рік – у купальську ніч.
Той, хто зуміє зірвати вогненну квітку папороті, отримає можливість з легкістю знаходити багатющі клади, заховані в надрах землі. Та не так просто зірвати цвіт папороті: всілякі
Та від того не стає меншим захват тих, хто шукає чарівну квітку.
Зачарована красою рідної природи людина і сьогодні пам’ятає про свято Івана Купала. На жаль, тепер рідко влаштовують купальське свято в повному обсязі, обмежуючись лише деякими його елементами. А яке б виховне і просвітницьке значення могло б воно мати!
Це не тільки етнографія, а й історія, мистецтво, релігія – і все поєднане в одному святі.
В Україні багато свят, але ми пам’ятаємо їх не всі. Це може означати, що з часом чимало свят просто зникнуть. Будемо сподіватися, що ця доля обмине одне з найулюбленіших свят українського народу – свято Іван Купала, день радості, чистоти і єднання з природою рідного краю.