Що я знаю про іконопис? Ікони часто називали “книгами для тих, хто грамоти не розуміє”. У наш час суцільної грамотності це визначення може здатися дещо недоречним, але б я замінила тільки одне слово, і тоді стане зрозумілим моє власне ставлення до ікони. Вона – книга для тих, хто слова не розуміє, бо “слухати” її треба душею.
Та щоб “почути” іконну оповідь, необхідно знати мову релігійного живопису, бо в іконі все не так, як у живописі традиційному, звичному для більшості з нас. Ще з часів стародавньої Русі писання ікон вважається
А сам іконописець є знаряддям Помислу Божого, тому перед початком роботи він обов’язково повинен звертатися за благословенням. Головна увага в іконописі приділяється символам, які виступають у ролі своєрідного носія інформації. Тому перед віруючими, знайомими із знаково-образною системою іконопису, відкривають свої душі живописні зображення образів святих та окремих сюжетних сцен релігійного змісту.
Так, наприклад, зображення
Світ ікони є світом ідеальним, світом духовних цінностей. А тому, наповнюючи душу чистим і щирим трепетом, він збагачує її, кличе до самовдосконалення та любові до людей і Бога.