Інколи людина хворіє, і нікуди від цього не дінешся. Існують люди, які взагалі не хворіють, але їх небагато. Мені ж доводиться хворіти майже кожної зими під час епідемії грипу. Останнього разу хворів торік.
Грип виявився досить важким; більше тижня я змушений був залишатися вдома.
Коли доводиться довго залишатися в ліжку, починає здаватися, що життя продовжується без тебе. Десь клопочуться люди, їдуть машини, відбуваються якісь події. А ти лежиш під теплою ковдрою, біля тебе ліки, а в руках книжка, яку важко читати, бо ж очі болять.
Сталося
Років з восьми я знаю цей чудовий роман, і він мені не набридає. Тепер, під час хвороби, я зрозумів,
Татко читав довго, і я незчувся, як заснув. Прокинувся вже вранці. Чудове сонце сяяло в небі.
Сонячні промені зігрівали моє ліжко. Температури в мене не було, голова не боліла. Я зрозумів, що починаю одужувати. У кімнату тихо ввійшов татко.
Посміхаючись, він запитав: “Пам’ятаєш, що сталося далі з Джеком?” Я посміхнувся у відповідь.
Під час хвороби мені вдалося зрозуміти одну дуже важливу річ. Якою б важкою не була хвороба, яким би поганим не був настрій, усе буде добре, коли поруч рідна людина, яка тебе розуміє.