Порядок, порядність… Ці слова мають однаковий корінь. Порядок – це коли все виконується згідно з певними правилами, вимогами.
Порядок повинний бути й у душі людини. Що це означає? Слову повинна відповідати справа.
У нашому під’їзді живе стара жінка Ксенія Петрівна. Чоловік її помер, діти зі своїми родинами живуть у різних кінцях міста, відвідують матір рідко.
Наш сусід Іван Гаврилович, заходячи до мого дідуся пограти в шахи, з осудом говорить про її дітей, що свою матір зовсім забули. Добре, що є чуйні люди, котрі й на ринок за
Тільки от співчуття Івана Гавриловича обмежується лише словами. Розмову про черствість дітей Ксенії Петрівни дідусь не підтримує. Він вважає, що некрасиво обговорювати особисте життя сусідів.
Я запитую дідуся: “А чому ти не скажеш Іванові Гавриловичу, що і ви з бабусею, і моя мама приходите до бабусі Ксенії і допомагаєте їй по господарству?” Дідусь відповів: “Ми допомагаємо сусідці від душі, по велінню серця, а не для того, щоб люди сказали, які ми молодці. Порядність – це коли робиш добро і не кричиш про це. А на словах співчувати й засуджувати бездушних дітей – заслуга невелика”.