Люди З надзвичайними душами що страждають від страшного нещастя й смертельної хвороби, голоду, природних катастроф і т. п.. Саме ці щиросердечні страждання надають таким людям, сил, щоб допомагати нещасним, підтримати їх у найтяжку годину життя. Вони не жалують ні своїх сил, ні у свого часу, ні засобів, тому що ступають на шлях благодійності по велінню власного серця. Інакше жити вони не вміють, не можуть.
Саме такий прославилася мати Тереза. Її ім’я стало символом найвищої людяності, шляхетного служіння знедоленим у будь-якій частині миру.
Я умовно перенесла матір Терезу (світла їй пам’ять!) у наш, наприклад, Харків, де за кордоном бідності живе більше половини моїх земляків. А скільки покинутих дітей, “безрідних” важко хворих старих, знедолених людей з ранами на серце!..
Ми намагаємося швидше пройти
Тому що, скільки б ми не клали в простягнені долоні грошей, менше цих людей не стає.
Тоді де ж вихід? Я вважаю, що ми не маємо права, посилаючись на нашу загальнодержавну бідність, замикати у своїх душах чисті розриви до благодійності, цю споконвічну народну рису характеру, тому що цим самої ми дуже обділимо, насамперед, самих себе. Скільки їх, немічних і самотніх, бедных і хворих, живе поруч! Нехай наша допомога, увічлив і ненав’язлива, дістанеться їм! І нехай радісно посміхнуться назустріч їхні очі; а це значить, що на землі стане трошечки тепліше.
Уклін тобі, мати Тереза, за науку!
(2 votes, average: 2.50 out of 5)