Сава Чалий – народні перекази та легенди

Про Саву єсть пісня, тільки її гаразд не складу, а покійний дід, було, часто співає і розказує про його. Колись, каже, жив в Січі старий козак Чалий, зроду не жонатий. Раз їхав він і найшов хлоп’я; воно блудило по степу. Оце і буде той самий Сава.

Чалий взяв його за сина. Другий раз, саме в жнива, Чалий знайшов другого хлопчика, голого, як мати народила; звали його Гнатком. Сава, кажуть, був задерикуватий, а Гнатко смирний і покірний. Як повиростали хлопці, то стали обидва козакувать в Запорожжі. От Савка чи довго козакував, чи ні, а тільки взяв і передався

ляхам.

Там він оженився і зробив собі хату в таких пущах, що мало хто і знав. Набрав він собі шайку ляхів і давай їздить в Запорожжя грабувать церкви. З запорожцями вони теж обходились негаразд: оце піймають стільки там козаків і давай з живих шкури здирать. Кошовий тоді кликнув Гнатка Голого (це його в Січі прозвали) і каже: “Ну, Голенький, знаєш ти норови Сави; піймай його, розсякого-такого сина, та привези в Січ”. – “Чи піймать, то й піймать, єретичного сина, а тільки дай мені, тату, характерників”, – одвіча Голий кошовому. Той дав.

До схід сонця понасипали вони своєї землі в чоботи, повтикали

за сідла терну і поїхали. Ой був Сава в Немирові, в ляха на обіді, Та не знав він і не відав об своїй гіркій біді. Приїхав додому, а у його була молода жінка Машка і баба-ворожка на прозвище Наталочка-Куховарочка.

Сава до ворожки і каже: “Ану, кинь на карти, щось мені сни погані сняться”. Та кинула і каже: “Сподівайся гайдамаків”. – “А де ж вони тепер?” – “Ще в своїй землі”. – “Нічого, – каже, – не боюся я їх”. Кинувся листи писать в Немирів, щоб збиралось військо, а Наталочка-Куховарочка сіла колисать дитину і співа: Ой ну, люлі, ой ну, люлі, ой ну, люлі, спати, Бо наїдуть гайдамаки до нашої хати; Ой ну, люлі, ой ну, люлі, засни, малий блазне, Через тебе, малий блазне, вся худоба брязне. “Що ти, бабусю, кажеш?!” – пита Сава. “Та це, – каже, – приспівую, щоб спало”. Він уп’ять: “Кинь, бабусю, ще на карти, бо мені наче сумно”.

Кинула вона вдруге: “Біжать, – каже, – гайдамаки ще й досі в своїй землі та лісами”. Тільки що це сказала, аж ось Гнатко з козаками в двері. – Здоров, здоров, пане Саво, здоров тобі в хату! Здалека ти гостей маєш – чим будеш вітати? – А чим же вас, милі братці, буду я вітати, – Ой дав мені господь сина, буду в куми брати.

– Та було б тобі, пане Саво, тоді в куми брати, А як ходив ти до Гарду церкви руйнувати. Як підняли пана Саву на три списи вгору Та вдарили об поміст – облився він кров’ю. Прив’язали тоді пана Саву коневі на спину і повезли до кошового.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Сава Чалий – народні перекази та легенди