Мати… Це слово відразу повертає мене до мого щасливого дитинства, до довгих днів і коротких ночей. Але для неї, рідної, самої близької, усе було навпаки: і день швидко минав, і нічка довго тягнулась, бо чула вона кожен шерех моїх рученят.
Мати для кожного з нас – це і надійний захист, це і надійний притулок. Мати – охоронниця домашнього вогнища, вірний талісман усього життя. Недарма саме їй присвячено стільки віршів та оповідань, недарма саме вона викликає завжди тільки теплі почуття. В житті кожного з нас бувають хвилини, коли треба
Веде вона нас, несміливих, невпевнених дітлахів, через усе життя, не помічаючи, що ми вже стали дорослими.
Рідна мати моя, ти ночей не доспала І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. (А. Малишко “Пісня про рушник” )
Кожна мати дає своїй дитині свій рушник, свій наказ, свою любов. Хай минатимуть роки, але завжди
Усе життя своє мати віддає праці: і вдома, і на роботі. Саме тому і пише В. Симоненко: “Легкі зморшки обличчя вкрили – це життя трудового слід”. Ці зморшки лише до лиця матерям, вони підкреслюють їхню чудову вроду, вони розповідають про працьовитість.
А яка чудова, чуйна, щира душа у матері! Мати завжди прийде на допомогу не тільки синові чи дочці, а кожному, хто цієї допомоги потребує. Вона буде докладати усіх зусиль, щоб відвести біду. Тому і вдячні люди своїм матерям, що вони навчили їх любити людей, допомагати їм:
Я таку тебе завжди бачу, Образ в серці такий несу Материнську любов гарячу І твоєї душі красу. (В. Симоненко “Матері” )
Мати віддає свою любов, вогонь свого серця усьому світові, намагаючись виростити дітей вірними патріотами, чесними громадянами, чуйними людьми. Недарма пише Б. Олійник в своїй “Пісні про матір”:
Посохла людям літа свої літечка житом. Прибрала планету, послала стежкам споришу. Навчила дітей, як на світі по совісті жити… Дитина змалечку вчиться всьому від матері: як працювати, як жити, як ставитися до друзів, до знайомих – взагалі до всіх людей. І якщо “вона до всіх до них – шснею”, то цю “пісню” ще довгі роки нестимуть, співатимуть її діти, а згодом і онуки.
Тоді ця “пісня” не замовкне ніколи, бо кожне покоління матиме свою Матір, яка навчить любити людей. І навіть з її смертю не зможе вмерти її любов до дітей, любов до всього світу: “Лишайтесь щасливі”, – і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки. (Б. Олійник “Пісня про матір” )
Пам’ять про матір ніколи не вмре в серцях її дітей, бо вони – це часточка її самої. А її любов освітлюватиме їм шлях у житті, ще й ще раз нагадуючи:
Ø Можеш, вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати. (В. Симоненко “Лебеді материнства” )
Так і хочеться сказати: спасибі вам. Матусю, за те, що ви виростили, випестили нас, за те, що віддали часточку свого серця нам, за те, що навчили нас всього, що знали і вміли самі, за те, що навчили нас любити людей! Минатимуть роки, але ми будемо пам’ятати вашу науку.
Мати… Яке чарівне слово! Вона вела мене по шляхах життя і буде вести далі й далі. “Все до її серденька горнеться”, горнеться і моя щира любов.
Як би не склалася моя доля, в моєму серці завжди знайдеться куточок, який належатиме тільки їй, найріднішій в усьому світі! Я сподіваюсь, що усі вважають так, як я, як поети та письменники, що присвятили свої творіння матерям. І ще довго-довго тоді звучатимуть слова подяки матерям, які відкрили дітям світ, які навчили їх любити людей…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)