РУСИН ПАВЛО (бл. 1470, м. Кросно, Польща – 1517, м. Сонч, Польща – польсько-український гуманіст, ново-латинський поет, видавець.
Гіпотетично був німцем за походженням. Свої твори підписував як “Павло Русин з Кросна”, так його називати й сучасники. Це доводить українську, на той час іще регіональну, самосвідомість поета.
На цій підставі доцільно вважати його творчість належною до української літератури.
Навчання, розпочате 1491 р. в Краківській академії, продовжив в Грейсвальдському університеті (Німеччина), де здобув ступінь бакалавра.
Об’єднав навколо себе молодих авторів (Ян Вислицький, Рудольф Агрікола-Молодший, Александр Сухтен та ін.), створив власну поетичну школу.
Ранні твори поета (1507 – 1508) залишилися в рукописі. 1509 р. у Відні вийшла збірка “Павла Русина з Кросна… панегірики та інші пісні”. Деякі твори виходили в Кракові (1513 – 1514) окремими виданнями та в складі збірок.
Вів
Тематично творчість Павла Русина поділяється на три основні групи: духовна поезія, панегірично-злободенні твори, поезії морально-дидактичного спрямування. Серед релігійних віршів найширше представлені поезії на честь Богородиці та твори, що прославляють церковні свята. Злободенно-панегіричні твори тяжіють до традицій римської поезії.
Морально-дидактичні поезії звернені в основному до студентів Краківської академії з метою заохотити їх вивчати римську літературу.
Літ.: Українська поезія XVI ст. К, 1987; Савчук О. Поет – гуманіст Павло Русин з Кросна // Європейське Відродження і українська література XIV – XVIII ст. К, 1993.
О. Циганок