Розвиток літератури: Чому переклад Біблії називається синодальним?

Синодальний переклад Біблії на російську мову – це переклад, схвалена російською православною церквою й прийнятий у якості офіційно визнаного російського тексту Біблії. Синодальний переклад має авторитет також у прихильників християнських сект православного походження.

На Русь Біблія прийшла разом із християнством. Переклад її на старослов’янську мову був виконаний із грецької мови по ізводу Септуагинти (від лат. сімдесят; переклад Старого завіту на грецьку мову, здійснена, відповідно до легенди, за 72 дня 70 перекладачами, що приїхали

з Єрусалима в Олександрію в середині III в. до н. е.) винахідниками слов’янської писемності Кирилом і Методієм; повністю він не зберігся. У другій половині XV в. хрещений єврей Феодор перевів з єврейської мови Псалтирь і Книгу Есфири; він же, очевидно, редагував старослов’янські переклади Пятикнижия й Пророків. Наприкінці XV в. новгородський архієпископ Геннадій почав “збирання” повного тексту Старого завіту, причому деякі книги були переведені з Вульгати (лат. народний, доступний; переклад Старого завіту на латинську мову, здійснена наприкінці IV – початку V в. н. е. Ієронімом Блаженним). Цієї ж традиції
випливало Острозьке видання Біблії (1581), однак при його підготовці ряд книг був заново переведений із грецького.

В 1663 р. Острозьке видання з деякими редакційними виправленнями було передруковано в Москві.

В 1517-1525 гг. видатний білоруський філософ Ф. Скорина опублікував свій переклад Біблії на білоруську мову; він перекладав переважно з Вульгати, використовуючи одночасно єврейський і грецький тексти. В XVI-XVII вв. з’являються переклади біблійних книг на українську мову, причому ряд книг переводився безпосередньо з єврейського. В 1680 р. у Москві була видана “Псалтирь рифмотворная” Симеона Полоцкого; в 1683 р. перекладач Посольського наказу Авраам Фирсов також перевів псалми на російську мову. Відомо, що до 1698 р. пастор И. Э. Глюк підготував повний переклад Біблії на російську мову, однак під час Північної війни при облозі й узятті російськими військами в 1703 р. Мариенбурга, де жив Глюк, ця робота загинула.

Духовні й світські влади вкрай осудливо ставилися до внецерков-ним перекладів Біблії на живі мови; переклад А. Фирсова був заборонений патріархом Иоакимом.

В 1812 г. з ініціативи главноуправляющего духовними справами іноземних сповідань А. Н. Голіцина в Росії було організовано Російське Біблійне суспільство. Передбачалося проповідь Біблії протиставити поширенню в Росії революційних ідей. З 1820 р. суспільство початок роботу з перекладу книг Старого завіту з єврейського оригіналу. На початку 1822 р. був опублікований переклад книги псалмів, в 1823-1825 р. почалося друкування російського перекладу Пятикнижия.

Діяльність Російського Біблійного суспільства викликала різку опозицію як з боку прогресивно настроєних і революційних кіл російського суспільства, так і з боку Синоду православної церкви, опасавшегося, що переклад Старого завіту на російську мову викличе поширення єресей. Наприкінці 1824 – початку 1825 р. окремі тиражі Пятикнижия були спалені. У листопаді 1825 р. Олександр I заборонив випуск у світло й використання вже підготовлених і видрукуваних перекладів.

В 1826 р. діяльність Російського Біблійного суспільства припинилася.

Нова спроба здійснити переклад Старого завіту на російську мову була почата видним російським семітологом Г. П. Павским, що був в 1818-1835 р. професором єврейської мови в Санкт-Петербургской духовній академії. З великою точністю й художньою виразністю їм були переведені майже всі книги Старого завіту; в основу перекладу Г. П. Павский поклав масоретский текст (уніфікований текст Старого завіту, складений в VII-‘IX вв. іудейськими богословами). Перекладач був обвинувачений церковною владою у відступах від догматики православної церкви.

Спеціальним рішенням Синоду приватним особам без особливого на те дозволи було заборонено займатися перекладами Старого завіту. Настільки ж різко й виразно церковною владою були відкинуті й переклади М. Я. Глухарьова (архімандрита Макария).

Тільки в 1856 г. у Синоді було поставлене питання про необхідність перекладу Біблії на російську мову. По думці ініціаторів перекладу в умовах сформованої в Росії революційної ситуації Біблія російською мовою повинна була стати заслоном проти поширення революційних ідей. Робота з перекладу Біблії почалася в 1860 р., її вів спеціальний комітет у складі М. А. Голубєва, Д. А. Хвольсона, Е. И. Ловягина. Поряд із цим публікувалися й переклади Г. П. Павского, М. Я. Глухарьова, Г. Максимовича, А. А. Сергієвського й ін.

В 1867 р. конференція Київської, Московської й Казанської духовних академій зробила перегляд і звірення всього опублікованого матеріалу. Результатом проробленої роботи була публікація в 1868-1872 р. синодального перекладу Біблії.

Синодальний переклад робився на основі єврейського масоретского тексту, однак у повній відповідності із Православною догматикою, а тому максимально приблизно до Септуагинте й старослов’янського перекладу, що розглядався як самостійний варіант Сеп-туагинти. У результаті синодальний переклад містить численні відхилення від масоретского тексту, а також тенденційні інтерпретації оригіналу. Після другої світової війни церковні влади почали ревізію синодального перекладу для того, щоб наблизити його до рівня сучасної библеистики; керував роботою А. А. Осипов, що згодом порвала із церквою й ставший активним пропагандистом атеїзму.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)


Розвиток літератури: Чому переклад Біблії називається синодальним?