Розкриття сутності самодержавного ладу в поемі “Сон” – І варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО

9 клас

ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

І варіант

Під час своєї першої подорожі в Україну Тарас Шевченко був глибоко вражений пригнобленим становищем покріпаченого українського селянства. Переживання і гіркі роздуми поета над долею рідного народу знайшли відображення у більшості творів, написаних ним у наступні роки. Вже в 1844 році, під впливом подорожі, Тарас Шевченко написав сатирично-політичну поему “Сон”, у якій піддав гострій критиці всю систему самодержавно-кріпосницького ладу.

Завдяки такому художньому прийому,

як сон автора-оповідача, і залученню мотива уявної подорожі, поет зміг поєднати у творі різні просторові площини, тобто змалювати різні місцевості Російської імперії – Україну, Сибір, Петербург, а також відтворити тогочасну дійсність у сатиричній формі, зазирнути в минуле. Об’єктом зображення у творі є реальна дійсність Російської імперії за часів Миколи І.

Імперія з її самодержавним устроєм і безмежною владою, постає в поемі як царство зла, що спрямоване на український народ і поета зокрема. Горе, що йде від царського уряду, показано у творі через сприйняття дійсності героєм-оповідачем, який у своєму сні бачить

різні частини Російської імперії. Спочатку перед ним постає Україна. На фоні чарівної природи, що “повита красою”, на фоні пісні солов’я, яка ллється над степами і гаями, в особливо трагічному аспекті сприймається героєм людське горе.

У поемі зафіксовані реальні фрагменти тогочасної української дійсності: важка панщина, великі податки, голодна смерть дітей, рекрутчина тощо. Трагічність людського горя посилюється описом Сибіру. Похмурий і суворий пейзаж р справляє гнітюче враження, яке зростає під час зображення каторжників.

Наступною і останньою “зупинкою” героя є Петербург. В описі міста і царських палат домінує сатирично-викривальний пафос, у змалюванні царя і його оточення наявні елементи бурлеску. Цариця постає як “опеньок засушений”, “тонка, довгонога”, оточення царя герой називає “блюдолизами” і “кабанами годованими”. Але з особливою викривальною силою поет змальовує образ російського самодержця. Ще у вступі до поеми автор окреслив цей образ з його загарбницькими амбіціями – “той неситим оком за край світа зазирає – чи нема країни, щоб загарбати…” Далі цей образ розкривається в розповіді про каторжан, які добувають золото, “щоб пельку залити неситому”, та в сцені “генерального мордобитія”, де показано ієрархію насильства, на якому трималась царська влада.

Свою віру в крах самодержавства Тарас Шевченко стверджує в фінальній сцені – перетворенні царя з грізного ведмедя на беззахисне кошеня. Опозиція щодо самодержавного ладу розкривається і в сцені біля пам’ятника Петрові І. В своїх думках оповідач проклинає “Первого, що розпина Україну” і “Вторую”, тобто Катерину II, що доконала її скасуванням Запорозької Січі.

Тарас Шевченко у своїй поемі розкрив сутність самодержавного ладу Російської імперії і надав творові антикріпосницького спрямування.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Розкриття сутності самодержавного ладу в поемі “Сон” – І варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО