Розкрийте історію створення та проблематику роману Г. Флобера “Пані Боварі”. Проаналізуйте особливості композиції роману.
Працюючи над романом “Пані Боварі”, Флобер розробив об’єктивний стиль, який був прийнятий з різними видозмінами французькими письменниками другої половини XIX ст. Це підхід до зображення персонажів, коли автор не висловив безпосередньо свого ставлення до них, а прагнув розкриття власної логіки характерів. Автор не давав оцінки переживань героїв, мотивів їхніх вчинків.
Але, змальовуючи дійсність,
Критики одностайно визнали роман Флобера “Пані Боварі” шедевром, одним із найвищих досягнень реалізму в літературі. Персонажі й середовище у творі ще прозаїчніші, ніж у Стендаля і Бальзака. Твір цілком виправдав свою другу назву – “Провінційні звичаї”.
Сюжет роману взято із життя. В основі його лежала драма, що розгорілася в родині лікаря Деламара із околиць Руана, який після смерті першої дружини запропонував руку і серце молодій і чарівній дочці сусіда-селянина. Красуня виявилася дівчиною з великими запитами. Чоловік
Пізніше закінчив життя самогубством і чоловік. Цей сюжет майже без змін ліг в основу роману “Пані Боварі”.
Давався роман авторові важко, писав його протягом 5-ти років, і в 1857 р. твір побачив світ. Працюючи над книгою, письменник відмовився від усіх принад життя, зачинився у своєму маєтку, день і ніч сидів, ламаючи пера, шматуючи папір, але знову писав, переписував сторінки майбутнього роману. Розвиток почуттів Емми та інших персонажів, вплив на них оточення й середовища прозаїк вивчав сумлінно. Ретельно розробляв романіст місце дії: ми неначе власними очима бачили сільські краєвиди й Руанські вулиці, інтер’єри аптеки, будинків.
Відомо, що Флобер спеціально читав медичні праці, в яких описане отруєння, перед тим як створити відповідну сцену у творі. Коли була вже написана більша частина роману, автор влаштував його читання друзям – літераторам, а ті в один голос радили припинити роботу над книгою. “Сюжет тебе згубить”, – в один голос заявляли вони, і для цього були серйозні підстави. Флобер же вважав, що не немає сюжетів гарних і поганих, цікавих і нецікавих, усе залежало від їх розробки, від глибини проникнення в зображуване, від досконалості його художнього втілення.
Г. Флобер із небаченою силою і драматизмом розкрив конфлікт між мрією і реальністю, з якими рано чи пізно доводиться зіткнутися всім людям. У 1856 р. роман був надрукований у журналі “Паризький огляд”, а через рік вийшов окремою книжкою. Автора було звинувачено у розпусті й притягнуто до судової відповідальності.
З 29 січня до 7 лютого 1857 р. тривав цей процес. Стараннями адвоката Скнара, якому був присвячений роман, звинувачення були відхилені. Пізніше письменник згадував: “Процес цей створив мені величезну рекламу”.
За своїми жанровими ознаками “Пані Боварі” наближений до соціально-психологічного роману. Перед читачем постав світ обивателів, людей обмежених, самовдоволених, вульгарних. Перед читачем постав повний набір типів, характерних для того часу і місця: лікар, аптекар, крамар, нотаріус, власниця сільського готелю, священик, фермер та ін. їхнє життя заповнене дріб’язковими справами, інтересами і турботами, позбавлене будь-яких проблисків духовності.
Це середовище представлене нечисленними, але точно обраними постатями, які в сукупності дали повну “побутову картину провінції”.
Усі герої роману “Пані Боварі” вигадані автором. Дія відбувалася у вигаданих типових містечках, з яких детально описане тільки одне – Ионвіль. У суперечці про зміст і форму Флобер віддавав перевагу формі: “Немає ні поганих, ні хороших сюжетів.
Якість твору залежить не від сюжету, а від його виконання”. Письменник порушив канонічні правила побудови сюжету: експозиція роману майже вдвічі більша за основну дію. Головна героїня тричі проходила шлях від визрівання мрії до її краху: вона створила уявлення про якийсь ідеальний світ, шукала його навколо себе і не могла знайти. Гостре розчарування розбило її серце, стало причиною відрази до життя.
Цей негативний урок нічого її не навчив: Еммина душа знову почала жити ілюзіями, які приречені на загибель під тиском вульгарної реальності.
Тема роману: вульгарно-буденне, зашкарубле життя французької провінції.
Ідея: протест проти егоїзму, бездуховності, черствіння; утвердження моральних і духовних цінностей людини.
Автор підняв вічний конфлікт між реальним та ідеальним і майстерно відобразив внутрішній світ героїні. Розрив між реальністю та ілюзією, життя у самоомані, бажання уявити себе іншою, ніж вона була насправді, стали причинами трагічного фіналу. Це явище виявилося настільки типовим, що згодом отримало назву “бова-ризм”.Флобер психологічно мотивував кожен вчинок персонажів, відмовившись від характерного для раннього реалізму змалювання панівної пристрасті.
Композиція роману “Пані Боварі” має кілька характерних рис: дуже довгу експозицію, яка дозволяє зрозуміти психологічні мотивації подальших вчинків героїні. Також роман не закінчується зі смертю героїні, а продовжується ще кількома главами, в яких показані наслідки вчинків померлої.
У романі тридцять п’ять глав, кожна близько десяти сторінок довжиною, і три великі частини, дія яких відбувається спочатку в Руані і тости, потім у Іонвіль і, нарешті, в Іонвіль, Руані та Іонвіль – місця все вигадані, за винятком Руана, єпархіального центру на півночі Франції. Часом основної дії обрані 1830-і і 1840-і роки, при королі Луї-Філіпа (1830-1848). Перша глава починається взимку 1827-го, а на свого роду епілозі долі деяких персонажів простежено до 1856-го, до правління Наполеона III, і в сутності – до дати, коли Флобер скінчив роман. “Пані Боварі” була розпочата 19 вересня 1851-го в Круассе, під Руаном, закінчена в квітні 1856-го, відіслана в липні і публікувалася випусками в “Паризькому огляді” до кінця того ж року.
Влітку 1853-го, коли Флобер приступив до другої частини роману, в ста милях на північ від Руана, в Булоні, Чарльз Діккенс закінчував “Холодний дім”; роком раніше в Росії помер Гоголь, а Толстой видав перший значний твір – “Дитинство”.