Поезія Т. Еліота надзвичайно складна. Щоб зрозуміти його образи, треба Мати грунтовні знання з історії, філософії, літератури, мовознавства. Поезія Еліота змушує читача розмірковувати, робити висновки.
Разом з тим вона має своєрідний образний світ, глибокий емоційний вплив.
Поезія Еліота розкриває глибокий сум поета, відчуття катастрофічності сучасної цивілізації, то передаються читачу.
У поемі “Порожні люди” розкрито найхарактерніші риси епохи Еліота, провідну тему творчості поета. Важливу роль відіграють епіграфи. Перший,
Саме такою поганою англійською мовою служанка повідомляє про смерть білого містера Курца, якого одне плем’я у Конго вважало за бога. Якщо він номер, виходить, богом він не був. Так виникає тема зневіри, гема оманливих вірувань.
Другий епіграф, “Подайте Старому Гаю”, пов’язаний зі старовинною англійською традицією: кожного року 5 листопада спалювати опудало Гая Фокса, одною зі змовників, що намагалися підірвати англійський парламент. Напередодні 5 листопада діти ходять
Потім опудало спалюють. Цей епіграф натякає на схожість героїв поеми, “порожніх людей”, з опудалом Гая Фокса. А також тугу за життєдайним вогнем для “порожніх людей”, від якого вони мають очиститися або згоріти, якщо більше ні на що не здатні. “Порожніми людьми” поет називає своїх сучасників, які зневірилися, в душах яких лише порожнеча й труха, немає почуттів. “Порожні люди” ходять у “царині смерті”.
У поемі складна система образу смерті. Люди зневірилися, тому не вірять і в безсмертя. А це, за Еліотом, і є смерть. Тому “порожні люди” вже мертві, хоча живуть на землі:
Ми люди порожні,
Спустошені люди,
Соломою випхані,
Купчимось,
І мозки солом’яні хилим.
Як шелести, шепоти наші
Тихенько й подібно
Тріщать шарудінням безсилим,
Як вітер в сухій ковилі…
Ще один складний образ проходить майже через усю поему – образ очей. Його Еліот узяв у Дайте. Цих очей бояться “порожні люди” і прагнуть їх побачити.
Але вони сліпі, і повернути їм зір можуть тільки очі любові, очі Беатріче.
Третій образ, що зачаровує читача, – образ тіні, який символізує нерішучість. Тінь падає на все, до чого торкаються “порожні люди”. Навіть коли вони намагаються пригадати молитву, на неї падає Тінь і перетворює її на нісенітницю.
Всі ці образи створюють своєрідний поетичний світ Еліота. Вони змушують задуматися над питаннями, які порушує поет у своєму творі. Автор привертає увагу до найважливіших моральних цінностей, яких людство здатне зректися.